ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року Справа № 906/106/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 рокуу справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплозабезпечення м. Коростеньпростягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства теплозабезпечення м. Коростень 4 550 000 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 331 743,18 грн. пені, 393 573,28 грн. штрафу, 32 307,17 грн. втрат внаслідок інфляції та 149 376,13 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.03.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 4 550 000 грн. боргу, 164 551,90 грн. пені, 186 286,64 грн. штрафу, 18 096,87 грн. інфляційних втрат та 148 855,03 грн. річних, а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат змінено і постановлено про стягнення з відповідача 21 308,03 грн. втрат внаслідок інфляції, а в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення у частині стягнення пені та штрафу скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову у цій частині в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором №14/2541/11 від 30.09.2011 року, за умовами якого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язалось продати Комунальному підприємству теплозабезпечення м. Коростень (покупець) імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами у IV кварталі 2011 року та у 2012 році, а останній прийняти та оплатити вартість цього газу.
Пунктами 2.1, 2.1.2 зазначеного договору встановлено, що продавець передає покупцеві газ в обсязі до 7 770 куб.м, з допустимим відхиленням місячного обсягу переданого газу в розмірі плюс/мінус 5% від узгодженого сторонами у п.2.1 цього договору планованого обсягу продажу газу без його коригування.
За змістом п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору у безспірному порядку останній зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п.7.2 договору).
Перевіряючи дотримання взятих на себе обов'язків судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року позивач поставив відповідачу обумовлений договором природний газ, за який останній розрахувався лише частково і на час розгляду справи борг відповідача складає 4 550 000 грн., що підтверджується належними доказами та останнім не оспорюється.
За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав умови договору щодо вчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивач вправі вимагати сплати боргу відповідачем, з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та умовами договору в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача заборгованості відповідача у сумі 4 550 000 грн., 21 308,03 грн. інфляційних втрат, 148 855,03 грн. 3 % річних, правомірно зменшивши суму пені до 164 551,90 грн. і штрафу до 186 286,64 грн., з огляду на наявність обставин, передбачених ст. 233 ГК України, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко
Сервисы для юристов