ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 214/43/19
провадження № 51-1650кмо21
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (Об`єднана палата, Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,за участю: секретаря судового засідання захисника прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_10 ,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_9 в інтересах
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Душанбе Республіки Таджикистан, громадянки України, мешканки м. Кривий Ріг,
на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_11 засуджено за частиною 2 статті 382 Кримінального кодексу України (КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що вона, очолюючи ТОВ «НВП «Укргеопроект», умисно не виконала судове рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати та перешкоджала виконавчому провадженню. Зокрема, вона не подала декларацію про доходи та відкрила новий рахунок у банку для розрахунків з контрагентами, приховуючи кошти від виконавця.
3. На підставі частини 5 статті 74 КК її звільнено від призначеного покарання на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
4. Оскарженою ухвалою апеляційний суд залишив вирок без зміни.
Вимоги і доводи касаційних скарг
5. Сторона захисту просить скасувати оскаржені рішення і закрити кримінальне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (КПК).
6. Вони вважають, що дії, за які засуджену визнано винуватою, не утворюють складу злочину, передбаченого статтею 382 КК, оскільки рішення суду про стягнення коштів покладало обов`язок його виконання не на засуджену, а на виконавчу службу. На підтвердження цієї позиції захист, серед іншого, посилався на постанову Верховного Суду від 26 березня 2025 року[1].
7. Також сторона захисту зазначає, що:
неподання декларації охоплюється статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а не кримінальним законом;
відкриття нового рахунку було здійснено для забезпечення господарської діяльності підприємства, а не на перешкоджання виконанню рішення.
8. Також захист вважає, що апеляційний суд на порушення статті 419 КПК не надав відповіді на ключові доводи щодо відсутності об`єкта та суб`єкта правопорушення.
9. Сторона обвинувачення вважає за необхідне виключити з судових рішень призначення засудженій покарання (див. пункт 1 вище) і вважає, що у разі спливу строку давності за інкримінований злочин суд відповідно до статей 49 та 74 КК має не призначати покарання.
10. Вони також вважають, що права засудженої порушені, оскільки суди не роз`яснили їй право на звільнення від кримінальної відповідальності, що суперечить висновку Об`єднаної палати у постанові від 06 грудня 2021 року[2].
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
11. Колегія суддів Третьої палати[3]ухвалою від 18 лютого 2026 року[4] передала це провадження на розгляд Об`єднаної палати на підставі частини 2 статті434-1 КПК.
12. Колегія вважає, що Об`єднана палата має відступити від помилкової позиції, сформульованої у постановах колегій Першої палати від 07 листопада 2024 року[5], Другої палати від 18 червня 2020 року[6], Третьої палати від 25 червня 2025 року[7] та 05 лютого 2026 року[8], в яких зазначено:
«Суд при постановленні вироку, яким визнав особу винуватою, ухвалюючи рішення про її звільнення від покарання відповідно положень статті 49, частини 5 статті 74 КК, повинен звільнити особу від покарання без його призначення».
13. Колегія вважає, суд може звільнити особу від покарання без його призначення, лише якщо санкція закону, за яким особа визнана винуватою, передбачає покарання, яке з огляду на вік чи стан засудженої особи, не може бути до неї застосоване, а у всіх інших випадках покарання має бути призначене і особа звільнена від призначеного покарання.
Позиції учасників касаційного розгляду
Сервисы для юристов