ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 914/955/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
суддів:Полянського А.Г. - головуючого Коробенка Г.П., Кравчука Г.А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька паливна компанія" на постановувід 11.03.2016
Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Львівської області № 914/955/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Галицька паливна компанія"до Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотивноремонтний завод"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1.реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, 2.Міністерство інфраструктури України,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПАТ "Укрзалізниця"провстановлення особистого постійного оплатного сервітуту,за участю представників сторін:
позивача - Павленко А.А., дов. від 10.05.2016 р.,
відповідача - Луців К.І. дов. від 18.12.2015 р.,
треті особи - 2 - Бельмас Л.О, дов. від 22.04.2016 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 р. (судді - Березяк Н.Є., Долінська О.З., Король М.Р.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2016 р. (судді - Кузь В.Л., Гриців В.М., Зварич О.В.) рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Галицька паливна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Галицька паливна компанія бізнес" в процесі реорганізації шляхом виділення ТОВ "Н.П.Б." по розподільчому балансу перейшли права і обов'язки щодо об'єкту нерухомості - АЗС, розташованої по вул. Залізничній, 1-а у м. Львові. Даний об'єкт нерухомого майна складається з нежитлових будівель: операторської (літ.Б-1), загальною площею 18,7 кв.м, насосної (літ. В-1), загальною площею 5,4 кв.м.
Судами встановлено, що право власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна підтверджено свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі, виданим Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 06.02.12 та витягом про державну реєстрацію права, виданого Обласним комунальним підприємством ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 10.02.12. Зазначенні об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці, яка є складовою частиною земельної ділянки, що належить на праві постійного користування ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" (надалі по тексту - ПрАТ "ЛЛРЗ") і підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ЛВ № 001294 від 29.09.2000 року.
Позивач звертаючись з позовом зазначав, що у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності з використанням згаданого вище об'єкту нерухомого майна у нього є постійна необхідність доступу до цього майна з метою його обслуговування, забезпечення доступу до нього, проїзду, проходу, встановлення рекламних носіїв та інше, що стало підставою для звернення з листами до відповідача з проханням надати земельну ділянку у користування для обслуговування нежитлових будівель.
Позивач 16.02.2012, 28.08.2013 звертався до відповідача з листами щодо вилучення із постійного користування частини земельної ділянки площею 0,0905 га та про надання земельної ділянки в користування для забудови (суперфіцій). Дані листи були залишені відповідачем без належного реагування. 23.02.15 листом за вих. № 01-2302-2015-ю звернувся до відповідача із пропозицією щодо встановлення сервітуту.
Згідно повідомлення від 26.02.15 ПрАТ "ЛЛРЗ" відмовив позивачу в укладенні договору особистого безстрокового сервітуту, у зв'язку з тим, що Міністерство інфраструктури не надало на це згоди.
Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно п. 1 ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (п. 4 ст. 98 ЗК України).
Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Сервисы для юристов