Постанова ВГСУ від 18.05.2015 року у справі №910/23630/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 910/23630/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Іванової Л.Б., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Войцехівський О.В. дов. від 14.05.2015р. № 18-Д, Шпічка М.І. дов. від 14.05.2015р. № 17-Д розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон-Ексім"на рішення та постановуГосподарського суду м.Києва від 14.01.2015р. Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р.у справі№ 910/23630/14 Господарського суду м.Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Бон-Ексім"простягнення 10249360,77 грн.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 15.05.2015р. № 02-05/296 для розгляду справи № 910/23630/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Іванова Л.Б., Попікова О.В. (доповідач)

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон-Ексім" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в розмірі 3404190 грн. 97 коп., заборгованості зі сплати процентів у розмірі 728711 грн. 63 коп., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми кредиту у розмірі 18283 грн. 93 коп., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 28977 грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 3176 грн. 86 коп. за несвоєчасне повернення кредиту, 3% річних у розмірі 3917 грн. 84 коп. за несвоєчасну сплату відсотків, 17640 грн. 94 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 19934 грн. 66 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків, 47658 грн. 66 коп. неустойки, нарахованої на підставі п.7.4 кредитного договору від 16.07.2009р. №14-09-980-К, 6808 грн. 38 коп. неустойки у розмірі, нарахованої на підставі п.7.3 кредитного договору від 16.07.2009р. №14-09-980-К, 964248 грн. неустойки, нарахованої за порушення умов іпотечного договору від 16.07.2009р., а також 5005811 грн. 50 коп. неустойки, нарахованої за порушення умов іпотечного договору від 04.08.2011р.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 14.01.2015р. (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Сітайло Л.Г., Баранець О.М.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 526, 530, 549, 611, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та статей 230, 345 Господарського кодексу України, з урахуванням яких суди, встановивши факти невиконання позичальником з квітня 2014р. зобов'язань з повернення суми отриманого кредиту та сплаті відсотків за кредитним договором від 16.07.2009р. №14-09-980-К, а також порушення умов іпотечних договорів від 16.07.2009р. та від 04.08.2011р., дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та залишити позов без розгляду.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, приписів статей 58, 63 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на порушенні позивачем правила поєднання позовних вимог, оскільки заявлені вимоги за кредитним договором не є однорідними з вимогами по іпотечних договорах, що мало б бути підставою для повернення позовної заяви місцевим господарським судом.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.07.2009р. між Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", та ТОВ "Бон-Ексім", як позичальником, укладено кредитний договір №14-09-980-К, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в сумі 3404190,97 грн. на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.1.2 кредитного договору термін користування кредитом визначений до 06.08.2010р.

Згідно з п.2.5 кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та враховується день повернення кредиту.

На виконання умов договору на підставі заяви відповідача №500 від 15.07.2009р. позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 3404190,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 17.07.2009р.

02.06.2011р. сторонами укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, за змістом якої було продовжено строк дії договору до 01.04.2018р. і змінено процентну ставку на 14% річних.

Крім того, п.2 додаткової угоди №3 до кредитного договору визначено, що повернення основної суми кредиту 3404190,97 грн. починається з квітня 2014 року рівними частинами щомісяця до останнього робочого дня місяця включно (47 місяців по 70920,65 грн. та в останній місяць 70920,42 грн.).

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір від 16.07.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. за реєстровим номером №1359, а також іпотечний договір від 04.08.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. за реєстровим номером №1737.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 3 404 190,97 грн. та прострочення по сплаті процентів за користування кредитними коштами у період дії договору у розмірі 728 711,63 грн.

Згідно з ч.2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як роз'яснено в п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. В силу ч.2 статті 1054 Цивільного кодексу України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Отже, у випадку невиконання позичальником зобов'язання з повернення частини отриманого кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також сплати процентів за користування кредитними коштами.

Листами №997/049 від 27.05.2014р. та №9330/046 від 01.09.2014р. позивач звертався до відповідача з вимогою погасити суму основної заборгованості за кредитним договором у зв'язку з несплатою ним чергового платежу.