Постанова ВГСУ від 18.04.2017 року у справі №904/3959/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 904/3959/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.17у справі№904/3959/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводівдоПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"проврегулювання розбіжностей по договору з транспортування природного газу за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаОмельченка О.О. ( дов від 17.01.17)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, з урахуванням доповнення до позовної заяви від 04.07.16 №973/18, про укладення договору у редакції позивача, а саме - додаток №1 до договору транспортування природного газу від 01.03.16 №213, який є невід'ємною частиною договору, викласти графу №3 - річна потужність 1 747,262 тис./м3.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.16 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді: Чимбар Л.О., Іванов О.Г.) позов задоволено повністю. Судові акти мотивовані узгодженням дій позивача по зміні умов договору з приписами законодавства, яке регулює спірні відносини; порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання додатку №1 до договору транспортування природного газу від 01.03.16 №213, який є невід'ємною частиною договору, укладеним на умовах, визначених позивачем.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю судових висновків про те, що відповідач є прямим споживачем природного газу, результатом чого стало порушення норм матеріального права, а саме п.п.2 п.2 Розділу ІІ Кодексу газотранспортної системи. При цьому, скаржник зазначив, що судами не надана належна правова оцінка роз'ясненням НКРЕКП від 29.04.16 за №4377/16.2/7-16, відповідно до висновків якої чітко вбачається що ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" не є прямим споживачем у розумінні Кодексу газотранспортної системи.

Крім того, у порушення вимог п.п.5 п.1 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що потужність фізичної точки виходу, зазначена в оспорюваному додатку №1 не відповідає принципам та вимогам даної норми, бо газові мережі відповідача по фізичній точці виходу є його газорозподільною системою, оскільки через них природний газ передається іншим споживачам.

Скаржник також вважає, що судами не надана правова оцінка включення до оспорюваної редакції додаткової угоди обсягу усіх послуг, наданих споживачам, газопостачання яких здійснюється через фізичну точку виходу з іншими споживачами, приєднаними до мереж відповідача, що є порушенням вимог п.2 ст.32 ЗУ "Про ринок природного газу", за яким оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.03.16 між ПАТ "Укртрансгаз" в особі начальника Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Харківтрансгаз" (оператор) та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) укладено договір №213 на транспортування природного газу з протоколом розбіжностей від 18.03.16 до додатку №1 до договору, за яким оператор надає замовникові послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у договорі, а замовник сплачує оператору встановлену вартість таких послуг (п.2.1. договору).

Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору, послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:

- послуга замовленої потужності у точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Пунктами 2.4, 2.5 передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка №1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування).

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу.

Додатки №№1,2,3 є невід'ємною частиною цього договору (п.2.8. договору).

Порядок визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність встановлено у розділі VІІІ договору.

У розділі 8 договору "Визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність" сторони визначили, що величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку №1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється у порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього Договору.

У разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної системи до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об'єму) газу за годину за стандартних умов, розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmах) за робочих умов комерційних ВОГ. Для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра, за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології ( п.8.2 договору).

Додаток №1 до договору від 01.03.16 №213 у редакції позивача визначає річну потужність у кількості 1 747,262 м3, що і стало предметом розгляду даної справи. При цьому, пропозиція відповідача, викладена у протоколі розбіжностей від 18.03.16 до додатку №1 до договору, визначає річну потужність у кількості 821,67 м3.

Задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій мотивували свою позицію тим, що відповідач є прямим споживачем вказаної послуги транспортування природного газу, виходячи з положень п.5 Гл.1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, зважаючи на те, що його газорозподільча система приєднана безпосередньо до газотранспортної системи. А тому включення до графи 3 додатку №1 до договору потужності у кількості 1 747,262 тис.м3. При цьому обов'язок відповідача укласти договір на вказаних умовах випливає з вимог ч.3 ст.179 ГК України, ч.1 ст.32 ЗУ "Про ринок природного газу" та п.1 Гл.1 Роз.8 Кодексу газотранспортної системи.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій, вважає їх аргументованими та законними, зважаючи на наступне.

За правилами ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.