ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2015 року Справа № 927/1624/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Гольцової Л.А.,
Євсікова О.О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - не з'яв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014
у справі № 927/1624/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк"
про зобов'язання вчинити дії та стягнення пені і процентів річних
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" про зобов'язання відповідача здійснити платіжну операцію за чеком на видачу готівки в сумі 56 000,00 грн., стягнення 1 680,00 грн. пені та 138,08 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014 (суддя Скорик Н.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Суховий В.Г. - головуючий, судді Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено вказані позовні вимоги. Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "Позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Банк "Демарк" здійснити платіжну операцію за чеком ЛЄ 7358928 від 01.09.2014 на видачу готівки в сумі 56 000,00 грн. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 В іншій частині позову відмовлено".
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 22.12.2014, а рішення господарського суду першої інстанції від 28.10.2014 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду від 22.12.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарськими судами при розгляді позову встановлено, що:
- 12.04.2012 сторонами у справі укладено договір банківського рахунку № 620099, згідно з п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті відповідно до Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" (постанова Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 із змінами та доповненнями до неї), іншими нормативно-правовими актами України для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій;
- договір банківського рахунку регулює порядок відкриття, використання та закриття поточного рахунку клієнта № 26003000620099 в національній валюті (п. 1.3 договору);
- 06.08.2014 позивачем на поточний рахунок в банку були внесені кошти в розмірі 55 500,00 грн.;
- 06.08.2014 позивачем надано в банк два платіжні доручення № 3 та № 4 для розрахунку з контрагентом - ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на суму відповідно 40 877,70 грн. та 15 445,80 грн., однак відповідач розрахункові операції за платіжними дорученнями не провів;
- листом від 14.08.2014 № 14/08 позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати кошти відповідно до поданих платіжних доручень на суму 40 877,70 грн. та 15 445,80 грн. на рахунок ПАТ "Миронівський хлібопродукт", який залишився без відповіді з боку відповідача;
- 01.09.2014 позивач звернувся до відповідача з чеком № ЛЄ7358928 від 01.09.2014 на виплату 56 000,00 грн., однак даний чек не був прийнятий банком.
Сервисы для юристов