Постанова ВГСУ від 18.03.2015 року у справі №910/19176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 910/19176/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києвана рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 05.11.2014 Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015у справі№ 910/19176/14за позовомНаціональної телекомпанії УкраїнидоКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києвапростягнення грошових коштівза участю представників сторін:

від позивача: Плотников Я.І. - за довіреністю;

від відповідача: Круть С.О. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Національна телекомпанія України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.15 позовні вимоги Національної телекомпанії України задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь Національної телекомпанії України грошові кошти в розмірі 267227, 59 грн. основного боргу та 5 344, 55 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.10.2012 року між Національною телекомпанією України (балансоутримувач) та комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (споживач) було укладено договір № 51-38/11, відповідно до умов якого, балансоутримувач зобов'язується надавати отримані від виробника (житлово-експлуатаційної організації) житлово-комунальні послуги відповідного напрямку використання для забезпечення потреб споживача згідно умов цього договору та додатку № 1 до нього.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що споживач зобов'язується щомісячно відшкодовувати балансоутримувачу витрати за спожиті комунальні послуги, відповідно до умов цього договору.

У відповідності до п.3.2. договору оплата за комунальні послуги здійснюється відповідно до тарифів, що затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відшкодування витрат за комунальні послуги, здійснюється споживачем щомісяця на підставі виставлених рахунків балансоутримувача, шляхом перерахування 100% зазначеної у рахунках суми, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення такого рахунка (п.3.3. договору).

Згідно з п.4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Національна телекомпанія України вказувала на те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором №51-38/11 від 22.10.2012 в частині оплати наданих послуг, в зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №8-06-19/349 від 28.02.2014, №8-02-19/1347 від 09.08.2013, №8-02-18/1376 від 17.07.2014 про сплату наданих за договором комунальних послуг у сумі 267227,59 грн., однак останні залишені без відповіді, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що матеріалами справи підтверджується надання комунальних послуг відповідно до умов договору, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, вважає їх правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судами встановлено, що факт надання позивачем відповідачу житлово-комунальних послуг підтверджується додатковою угодою №1 до договору, скріпленою підписами сторін, відповідно до якої п.3.1. договору викладено в наступній редакції: "вартість наданих комунальних послуг від виробника (житлово-експлуатаційної організації) за цим договором становить 267227,59 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 44 537,93 грн., відповідно до розрахунку, що є додатком №1 до цього договору, в тому числі з них: з бюджетного рахунку №35435002001699 - 99960,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16660,00 грн.; з госпрозрахункового рахунку №26008000116815 - 167267,59 грн., в т.ч. ПДВ - 27877,93 грн.".

В матеріалах справи також наявні акти приймання-передач послуг за 12.12.2012 року на суму 99 960,00 грн. та акт приймання-передачі послуг за 12.12.2012 року на суму 167267,59 грн., отримані відповідачем.

Відповідно до п.2.2.6. договору, споживач зобов'язується протягом 3 (трьох) робочих днів від дати отримання відповідного акту приймання-передачі наданих комунальних послуг, підписати його та повернути один екземпляр акту балансоутримувачу. У випадку порушення цього строку, акт вважається підписаним, а комунальні послуги надані.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що зважаючи на відсутність заперечень стосовно направлених актів та беручи до уваги умови договору, такі акти слід вважати підписаними, а комунальні послуги наданими.

Крім того, з акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2012 року по 15.07.2014 року вбачається, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 267 227,59 грн.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи та поданими представниками сторін поясненнями підтверджується надання позивачем комунальних послуг відповідно до умов укладеного між сторонами договору №51-38/11 від 22.10.2012, претензій щодо наданих послуг відповідач балансоутримувачу не направляв, однак грошові кошти за надані послуги не сплатив.