Постанова ВГСУ від 18.03.2015 року у справі №910/15419/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 910/15419/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 рокута рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 рокуу справі№ 910/15419/14 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" доПриватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК"простягнення 81 800 134,49 грн.

За участю представників:

від позивача: Сидоренко Ю.А. (дов.№10/00-22 від 21.01.2015 року);

від відповідача: Парненко А.А. (дов. б/н від 08.08.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/15419/14 (суддя: Яковенко А.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року у справі №910/15419/14 (судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л., Куксов В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі №910/15419/14 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів не виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року по справі №910/15419/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Приватне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУТОК, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року по справі №910/15419/14 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за змістом кредитного договору, банк є кредитором позичальника з майновими вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні на обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, за договором відступлення права вимоги (цесії) відбувається заміна однієї із сторін первісного зобов'язання на певних, визначених договором цесії умовах.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "УКРГАЗВИДОБУТОК" (позичальник) укладено Кредитний договір №1-0033/13/11-КL відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (вибірки) на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної Договором (п.1.2) граничної суми коштів (кредитний ліміт), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим Договором.

Максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 80 000 000,00 грн. (п.1.2. Договору).