Постанова ВГСУ від 18.03.2015 року у справі №910/14966/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 910/14966/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року у справі № 910/14966/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

Встановив:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформацію, поширену відповідачем в листі № 08.42-186/96-5297 від 11 квітня 2014 року, та зобов'язання відповідача відкликати зазначений лист, який був направлений народному депутату України Катеринчуку Миколі Дмитровичу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформацію, поширену відповідачем в листі № 08.42-186/96-5297 від 11 квітня 2014 року. Зобов'язано відповідача відкликати лист № 08.42-186/96-5297 від 11 квітня 2014 року, направлений народному депутату України Катеринчуку Миколі Дмитровичу. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, а в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір.

У касаційній скарзі та доповненні до неї позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду про задоволення позову залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, від відповідача на адресу народного депутата України Катеринчука Миколи Дмитровича надійшов лист № 08.42-186/96-5297 від 11 квітня 2014 року, в якому відповідач зазначає: "…Зокрема, одним із способів такого виведення було залучення до будівництва іпотечного майна "псевдо-інвестора" - товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А", підконтрольного Осьмухіну С.Л. - Голові наглядової Ради публічного акціонерного товариства "Фінексбанк" (в мережі Інтернет наявна інформація про можливу причетність останнього до відмивання брудних грошей "сім'ї"), яке за допомогою сфабрикованих документів та незаконних рішень суду намагалося позбавити Банк заставного майна". "…Однак товариство з обмеженою відповідальністю "Проект - А" з метою перешкоджання Банку в реалізації його права власності вчиняло усілякі дії з ініціювання безпідставних кримінальних проваджень та арештом вказаного майна. Єдиною метою таких дій було перешкоджання виконання рішень судів про визнання за банком права власності на майно та вимагання передачі пану Осьмухіну - об'єкту нерухомості по вул. Грінченка, 4…".

Вважаючи дану інформацію недостовірною та такою, що завдає значної шкоди діловій репутації позивача та створює негативний діловий імідж останнього, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 32, 43 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 7 Закону України "Про інформацію", ст.ст. 91, 201, 277 Цивільного кодексу України, встановивши, що відповідачем не подано суду документів, які б підтверджували достовірність поширеної ним інформації, яка за своєю природою не є оціночними судженнями відповідача, а є фактичним твердженням, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, визнавши інформацію, що міститься в листі, направленому на адресу народного депутата України Катеринчука Миколи Дмитровича, недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, та зобов'язавши відповідача відкликати цей лист.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції, не погодившись з рішенням місцевого суду, керуючись нормами ст.ст. 201, 277 Цивільного кодексу України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію", ч. 1 ст. 24 Закону України "Про статус народного депутата", скасував його та в задоволенні позову відмовив, виходячи з наступного:

- 26 вересня 2008 року акціонерним товариством закритого типу "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" (у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи - приватне акціонерне товариство "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн"), в якості замовника, та закритим акціонерним товариством "Проект-А" (у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А"), в якості інвестора, укладено інвестиційно-підрядний договір, відповідно до умов якого замовник зобов'язався здійснити реконструкцію частини комплексу нежитлових будівель із знесенням ветхого ангару та будівництво адміністративно-побутового комплексу (1-а черга) за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва, ввести в експлуатацію та передати у власність інвестора, а останній в свою чергу зобов'язався здійснити інвестування грошових коштів на здійснення реконструкції об'єкту інвестування, та отримати об'єкт у власність;

- рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-14/7961-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" і товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" зазначений інвестиційно-підрядний договір визнано недійсним;

- виходячи з фактів, встановлених у справі № 2/349, відповідач мав підстави висловлювати свою думку та судження про відсутність у позивача статусу інвестора стосовно адміністративно-побутового комплексу загальною площею 18405 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 12, а термін "псевдо-інвестор" носить характер оціночного судження статусу особи протилежному до дійсного інвестора, який здійснив інвестування на підставі дійсного інвестиційного договору;

- спірна інформація не містить відомостей, виражених у формі тверджень, що принижують ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і можуть бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства. Крім того, вказана інформація була поширена ще раніше (журнал Forbes за січень 2013 року, стаття "Кредитная история", стор. 88). Спірні твердження є відтворенням власного суб'єктивного уявлення відповідача про можливість третьої особи (Осьмухіна C.Л.) впливати на рішення, що приймаються позивачем та є його суб'єктивним оціночним ставленням до цього, тобто є судженням;

- відповідачем надані суду відомості, які спростовують доводи позивача щодо невчинення ним жодних дій з ініціювання будь-яких кримінальних проваджень стосовно відповідача;

- відповідач не звинувачував позивача у вчиненні будь-яких злочинів, оскільки останній не може бути суб'єктом відповідальності за кримінально-карні діяння (ч. 1 ст. 18 Кримінального кодексу України);

- інформація, зазначена в листі № 08.42-186/96-5297 від 11 квітня 2014 року не стала відома громадськості, зокрема, через залучення засобів масової інформації, лист направлений з метою захисту прав та інтересів банку, а не з метою вчинення дій, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, а саме звернення відповідача з листом до народного депутата України, який не був позбавлений можливості перевірити таку інформацію та надати відповідь, відповідно до покладених на нього Законом обов'язків, не може бути підставою для відповідальності, шляхом спростування зазначеної інформації, оскільки є реалізацією особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширенням недостовірної інформації, зважаючи, при цьому, на правову позицію, викладену в Рішенні Європейського Суду з прав людини від 31 березня 2011 року у справі "Сірик проти України".

Висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість, є законним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Твердження касаційної скарги щодо неправильного застосування ст. 277 Цивільного кодексу України ґрунтуються на неправильному розумінні даної норми матеріального права, а основний зміст касаційної скарги зводиться до дублювання доводів, викладених в апеляційній скарзі, яким судом другої інстанції була надана належна правова оцінка, при цьому, вони аналізують наявні у справі докази, переоцінка та встановлення яких, в силу положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування правомірного судового рішення у справі.