ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2015 року Справа № 910/11254/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівАкулової Н.В., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Магазин "Виктория"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 22.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015у справі№ 910/11254/14Господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Магазин "Виктория"до1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС Фінанс"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Восход"провизнання договору недійснимза участю представників:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-1: Коваленко С.В., дов. від 12.05.2014;
відповідача-2: Вабіщевич Т.В., дов. від 20.06.2014;
третьої особи: Стасюк І.В., дов. від 14.11.2014;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 910/11254/14 (суддя Мудрий С.М.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Синиця О.Ф., судді - Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 910/11254/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПП "Магазин "Виктория" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідачі 1, 2 та третя особа надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Восход" (Позичальник) та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк) 22.12.2009 укладений кредитний договір №20-1327/2-1, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 446300000грн на умовах, передбачених цим договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
В забезпечення виконання кредитного договору між ПП "Магазин Виктория" (Іпотекодавець) та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Іпотекодержатель) 22.12.2009 укладений іпотечний договір №20-1329/3-1 із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя.
03.04.2014 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ "АВІС Фінанс" (Новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення права вимоги № 39/248-2, за умовами якого Первісний іпотекодержатель відступив Новому іпотекодержателю своє право вимоги за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя від 22.12.2009 №20-1327/2-1, укладеним між Первісним іпотекодержателем та ПП "Магазин Виктория", який забезпечує виконання ТОВ "Восход" (Боржник) умов кредитного договору від 22.12.2009 №20-1327/2-1, разом із договорами про внесення змін до кредитного договору, який укладений між Первісним іпотекодержателем та Боржником.
Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги визначено, що цей договір укладено на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з тим, що між Новим іпотекодержателем та Первісним іпотекодержателем укладений договір відступлення права вимоги від 03.04.2014 №39/248 за основним (кредитним) договором та в наслідок укладання цього договору до Нового іпотекодержателя переходять всі права Первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором.
Суди встановили, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" листом від 03.04.2014 № 181-08-01-3/39-3 повідомило позивача про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.12.2009 №20-1329/3-1.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як вірно зазначили суди, просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 03.04.2014 № 39/248-2 за іпотечним договором від 22.12.2009 № 20-1329/3-1 з тих підстав, що договір відступлення права вимоги від 03.04.2014 №39/248 за кредитним договором та договір відступлення права вимоги від 03.04.2014 № 39/248-2 за іпотечним договором за своєю правовою природою є договорами факторингу. Також позивач послався на те, що ТОВ "АВІС Фінанс" не має статусу банківської та/або фінансової установи та, відповідно, не має права здійснювати права та обов'язки кредитодавця без отримання відповідної ліцензії.
Крім того, позивач зазначає, що крім повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від відповідача-1 до відповідача-2, позивач не отримав інших доказів про виконання договору, а тому в силу вимог частин 1, 2 ст. 548 ЦК України недійсність договору відступлення права вимоги від 03.04.2014 № 39/248 за кредитним договором автоматично спричиняє недійсність договору відступлення права вимоги від 03.04.2014 №39/248-2 за іпотечним договором.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Сервисы для юристов