ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2015 року Справа № 908/3422/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Гончарука П.А. (доповідача),
суддів Кондратової І.Д.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 7 листопада 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 року у справі №908/3422/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення суми,-
Встановив:
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення 10309173,07 грн. основного боргу, 2047623,36 грн. пені, 546636,95 грн. 3 % річних, 2141689,34 грн. інфляційних втрат, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 19 березня 2013 року №13/3783-ТЕ- 13 в частині своєчасної оплати за поставлений у січні-грудні 2013 року природний газ.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 7 листопада 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 року, позов задоволено частково. В частині стягнення 1376037, 92 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8652301, 32 грн. основного боргу, 1021541,62 грн. пені, 544655,22 грн. 3 % річних, 2139215,33 грн. інфляційних втрат, 71672,18 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549-552 Цивільного кодексу України та процесуального права, зокрема, ст.ст. 42,43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, просить постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 1021541, 61 грн. скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення даної частини позову, а в решті залишити судові рішення у справі без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 19 березня 2013 року сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3783-ТЕ-13, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору.
На виконання взятих на себе зобов'язань позивач протягом січня - грудня 2013 року передав, а відповідач без зауважень прийняв природний газ на загальну суму 34 420 221, 73 грн., проте, відповідач своєчасно та в повному обсязі його оплати не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 10 309 173, 07 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх прав і порушених законних інтересів.
Після порушення провадження у справі, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 376 037, 92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30 вересня 2014 року № 3 та від 20 жовтня 2014 №6.
Встановивши зазначене, господарський суд першої інстанції на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 1376037, 92 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, судом першої інстанції, відмовлено у стягненні 280833,83 грн., оскільки позивачем при подачі позовної заяви до суду не було враховано часткову оплату по спірному договору в розмірі 280833,83 грн., та задоволено позов про стягнення основного боргу у сумі 8652301, 32 грн.
Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3783-ТЕ-13 в частині виконання грошових зобов'язань, суд, посилаючись, зокрема, на положення п. 7.2 договору щодо підстав і порядку нарахування пені, норми ч.3 ст.549, ст.610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232, 233 Господарського кодексу України, п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18, позовні вимоги в частині стягнення пені визнав обґрунтованими, проте, дійшов висновку про їх часткове задоволення, зменшивши суму, заявлену до стягнення в розмірі 1021541, 62 грн. на 50 % та, стягнувши, таким чином, з відповідача 1021541,62грн. пені.
При цьому, суд, керуючись нормами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, виходив з того, що у відповідача значна заборгованість всіх категорій споживачів (яка станом на 1 січня 2014 року складала 22995633,98 грн., в тому числі заборгованість населення - 15120544,61 грн.), недостатність та несвоєчасність надання відповідних субвенцій з державного бюджету для покриття зазначених збитків.
Також, судом, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, частково задоволено вимоги щодо стягнення 3 % річних в розмірі 54655, 22 грн. і 2139215, 33 грн. інфляційних.
З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.
Висновки попередніх судових інстанцій про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 1376037, 92 грн., часткове задоволення вимог стосовно стягнення основного боргу у сумі 8652301, 32 грн., пені у сумі 1021541, 62 грн., а також часткового задоволення позову в частині стягнення інфляційних у сумі 2139215, 33 грн. і 3 % річних у сумі 544655, 22 грн., є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм ст.ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України ґрунтуються на неправильному розумінні скаржником положень цих норм, зважаючи на той факт, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яким взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а тому, такі доводи не можуть братися судом до уваги та бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі оскаржуваних судових рішень.
З огляду на зазначене, рішення господарського суду Запорізької області від 7 листопада 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 року у справі № 908/3422/14 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 7 листопада 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 року у справі № 908/3422/14 - без змін.
Сервисы для юристов