ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року Справа № 920/657/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 рокуу справі№ 920/657/13господарського судуСумської області за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія"про стягнення 361 898 грн. 18 коп. за участю представника від відповідача: Комісар С.П. ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії ТОВ "Брок-Енергія" про стягнення 223274,25 грн. пені, 34044,69 грн. інфляційних та 104579,27 грн. 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.06.2013 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 144603,11 грн. пені, 34044,69 грн. інфляційних збитків, 104579,24 грн. 3% річних. В частині стягнення пені в сумі 78671,14 грн. відмовлено з урахуванням позовної давності.
Місцевий господарський суд встановивши, що відповідач розрахувався за отриманий газ з порушенням строків, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Тихий П.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що обов'язок відповідача щодо остаточного розрахунку за надані послуги залежить від дати складання акту приймання-передачі природного газу.
Оскільки оформлення сторонами актів приймання-передачі газу відбулося поза межами передбаченого умовами договору строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з посиланням на норми ст.613 ЦК України.
Крім того, апеляційна інстанція зазначила, що матеріалами справи не доведено факту користування відповідачем чужими коштами на власний розсуд чи для власних потреб, виділеними з бюджету для погашення заборгованості, згідно визначеного алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2014 касаційну скаргу у справі № 920/657/13 прийнято до провадження.
У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін.
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 24.02.2014 у справі №920/657/13 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.02.2014 розгляд касаційної скарги відкладено.
Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2011 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальником та ТОВ "Брок - Енергія" в особі Охтирської філії як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2258/11. За п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п.3.4 договору акт приймання-передачі природного газу є підставою для остаточного розрахунку за отриманий газ.
Також встановлено, що на виконання договору протягом жовтня 2011 року - грудня 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6037174,19 грн. Проте, відповідач розрахувався за поставлений газ з простроченням платежів, повний розрахунок проведено 07.12.2012.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься в ст.526 ЦК України.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи даний господарський спір господарські суди попередніх інстанцій підійшли поверхнево до вивчення даної справи, належним чином не дослідивши обставини та доводи сторін.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки попередніх господарських судів передчасними, а судові рішення такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Сервисы для юристов