ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року Справа № 10/47-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 рокуу справі № 10/47-10 господарського суду Вінницької областіза заявою Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. ВінницядоВідкритого акціонерного товариства "Керамік"провизнання банкрутом
За участю представників:
від ПАТ "Банк "Київська Русь" : Голиця В.В. (дов. №175 від 09.04.2013 року);
від Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниця: не з'явився;
від ВАТ "Керамік": не з'явився;
від ПП "Компанія "Володимирський масив": Ковальчук С.В. (дов.№16-10/01 від 16.10.2013 року);
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.2013 року у справі №10/47-10 (суддя: Лабунська Т.І.) заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка Анатолія Михайловича про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009 р. недійсним задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Керамік" та Приватним підприємством "Компанією "Володимирський масив", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі під №744; зобов'язано Приватне підприємство "Компанію "Володимирський масив" повернути Відкритому акціонерному товариству "Керамік" майно, а саме: комплекс, нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Вінниця, провулок Цегельний, 12 і складаються з: будівлі адмінкорпусу, позначеної на плані літерою "А", загальною площею 2915,6 кв.м.; будівлі прохідної, позначеної на плані літерою "Б", загальною площею 235,9 кв.м.; будівлі прохідної, позначеної на плані літерою "В", загальною площею 111,5 кв.м.; будівлі побутового корпусу, позначеної на плані літерою "Д", загальною площею 563,4 кв.м.; гаражів, позначених на плані літерою "Е", загальною площею 109,9 кв.м.; будівлі овочесховища, позначеної на плані літерою "Г", загальною площею 60,7 кв.м.; будівлі їдальні, позначеної на плані літерою "Ж", загальною площею 1517,4 кв.м; будівлі ГРП, позначеної на плані літерою "З", загальною площею 18,3 кв.м.; ангару, позначеного на плані літерою "Л", загальною площею 320,8 кв.м.; будівлі складу ДОП, позначеної на плані літерою "М", загальною площею 256,9 кв.м.; будівлі майолікового цеху - незавершене будівництво готовністю 83%, позначеної на плані літерою "П"; складу, позначеного на плані літерою "Р", загальною площею 135,5 кв.м.; операторської, позначеної на плані літерою "С", загальною площею 4,5 кв.м.; будівлі гаражу, позначеної на плані літерою "Т", загальною площею 653,1 кв.м.; будівлі гаражу, позначеної на плані літерою "У"; будівлі газових підтопок, позначеної на плані літерою "X", загальною площею 13145,6 кв.м.; вагової, позначеної на плані літерою "Щ", загальною площею 15,0 кв.м.; будівлі шихтовочного цеху - незавершене будівництво, позначеної на плані літерою "Ц"; будівлі відділу прийому глини - незавершене будівництво, позначеної на плані літерою "Ч"; відкритого залізобетонного складу, загальною площею 707,2 кв.м.; убиральні, позначеної на плані літерою "О"; будівлі складського приміщення незавершеного будівництва, готовністю 44%, позначеної на плані літерою "Ф"; трансформаторної підстанції, позначеної на плані літерою "Ш"; трансформаторної підстанції, позначеної на плані літерою "Ю"; трансформаторної підстанції, позначеної на плані літерою "Я"; огорожі, позначеної на плані літерою №1; воріт, позначених на плані літерою № 2; криниці, позначеної на плані літерою №3; ємкості ГСМ, позначеної на плані літерою № 4.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ліквідатор наділений широкими повноваженнями щодо способів та джерел наповнення ліквідаційної маси активами банкрута, в тому числі шляхом визнання недійсними угод боржника-банкрута відповідно до статей 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року по справі №10/47-10 (судді: Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" задоволено; ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.10.2013 року скасовано; прийнято нову ухвалу; заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка Анатолія Михайловича про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009 р. недійсним залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що п.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано прав та повноважень ліквідатору (арбітражному керуючому) звертатись до господарського суду з заявою про визнання угод недійсними, оскільки вона визначає порядок розірвання угод боржника (відмови від виконання договорів боржника).
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі №10/47-10 та залишити в силі ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.10.2013 року.
В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ПП "Компанія "Володимирський масив" просила постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі №10/47-10 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні, представник скаржника, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник ПП "Компанія "Володимирський масив" у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2010 року господарським судом Вінницької області за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці порушено провадження у справі № 10/47-10 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Керамік".
Постановою господарського суду Вінницької області від 14.06.2012 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року, боржника - Відкрите акціонерне товариство "Керамік" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лещенка А.М.
07.10.2013 року від арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Керамік" Лещенка А.М. до суду надійшла заява, в якій останній просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009 р., укладений між ВАТ "Керамік" та Приватним підприємством "Компанією "Володимирський масив", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі під номером 744 та зобов'язати відповідача повернути Відкритому акціонерному товариству "Керамік" все майно, отримане за цією угодою.
Задовольняючи заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А.М. та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатор наділений широкими повноваженнями щодо способів та джерел наповнення ліквідаційної маси активами банкрута, в тому числі шляхом визнання недійсними угод боржника-банкрута відповідно до статей 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Активи, які мали б при ліквідації підприємства увійти в ліквідаційну масу і за рахунок продажу яких можливим було б задоволення вимог кредиторів виведено на інше підприємство, відбулася передача активів від однієї юридичної особи до іншої, власником яких є одна фізична особа.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та залишаючи без задоволення заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка Анатолія Михайловича про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2009 р. недійсним суд апеляційної інстанції виходив з того, що п.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано прав та повноважень ліквідатору (арбітражному керуючому) звертатись до господарського суду з заявою про визнання угод, недійсними, оскільки вона визначає порядок розірвання угод боржника (відмову від виконання договорів боржника).
Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Частиною 11 ст. 17 Закону передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам.
Сервисы для юристов