Постанова ВГСУ від 18.02.2016 року у справі №922/4822/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 922/4822/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКравчука Г.А., Полянського А.Г.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від 01.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/4822/13 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення коштів За участю представників сторін:

Від позивача - Єгоров В.С. (дов. від 13.05.14)

Від відповідача - Закаблуков А.С. (дов. від 05.01.16)

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення основного боргу в розмірі 18521698,39 грн., трьох відсотків річних у розмірі 401694,43 грн., пені у розмірі 1370932,08 грн. та 7 % штрафу у розмірі 1296518,89 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2014 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково, стягнуто з Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 18521698,39 грн., пеню у розмірі 137093,21 грн., штраф у розмірі 129651,89 грн., 3% річних у розмірі 401694,43 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2015 (суддя Лаврова Л.С.) заяву Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" від 19.10.2015 про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2014 у справі №922/4822/13 задоволено частково, відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2014 до 15.02.2016.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у складі: Пелипенко Н.М., Івакіної В.О., Камишевої Л.М. ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, у задоволенні заяви Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" про відстрочку виконання рішення у справі №922/4822/13 відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.121 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2014, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 та Вищого господарського суду України від 26.03.2015) у справі №922/4822/13 стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 18521698,39 грн., пеню у розмірі 137093,21 грн., штраф у розмірі 129651,89 грн., 3 % річних у розмірі 401694,43 грн. Надано відстрочку виконання рішення суду до 15.04.2015.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2015 задоволено заяву ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" про відстрочку виконання рішення суду та відстрочено виконання рішення суду до 23.10.2015 (постановами Харківського апеляційного господарського суду 28.05.2015 та Вищого господарського суду України від 13.08.2015 ухвалу залишено без змін.

ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" 19.10.2015 звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про відстрочку виконання рішення суду до 01.03.2016. В обґрунтування заяви, зокрема, зазначало, що з моменту надання останньої відстрочки (23.04.2015) йому у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 за № 30 субвенції з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла у ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення для населення, надійшли гроші у розмірі 69670219,73 грн., які за вказівкою Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури (лист № 03-08/178 від 1.04.2015) були направлені: у першу чергу, - на погашення різниці в тарифах по договорам укладеним між ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; у другу чергу, - на погашення заборгованості перед ДК Газ України "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що виникла раніше ніж заборгованість по справі № 922/4822/13.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2015 ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2014 до 15.02.2016.

При цьому судом взято до уваги, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з вини відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, у зв'язку з введенням в дію порядку примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ "НАК"Нафтогаз України" та не передбачають погашення існуючого боргу та нарахувань на суму боргу перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", крім того у разі отримання заборгованості з різниці у тарифах з Державного бюджету України у продовж 2015 року підприємство зможе повністю розрахуватися з позивачем та погасити заборгованість.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З наведеного випливає, що при вирішенні питання про надання відстрочки мають значення майновий стан сторін, соціальна значущість підприємства, зобов'язання інших учасників, що беруть участь у розрахунках за поставлені комунальні послуги та негативні явища, що можуть з'явитися у разі примусового виконання рішення.

Господарськими судами встановлено, що Харківське обласне КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" - це комунальне підприємство, створене для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості.

На підприємстві у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання виникла складна економічна ситуація. До моменту прийняття нових тарифів у 2014 року тарифи на теплопостачання покривали лише 55% витрат на їх виробництво, станом на кінець 2014 року 87% витрат на їх виробництво. Фактично економічно обґрунтовані тарифи були встановлені відповідачу тільки з 01.04.2015 р. та почали діяти з початком опалювального сезону 2015 -2016 року, тобто з жовтня 2015 року.

Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП ДРІТ досягли 26 044 131,15 грн.

Заборгованість населення перед відповідачем виникла з підстав, що не залежать від волі відповідача. При цьому, норми діючих на цей час законів, зокрема, ч. 7 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження", захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач.

Існуюча заборгованість бюджетних установ (організацій) перед підприємством відповідача в розмірі 4716803,53 тис. грн., виникла з причин несвоєчасного фінансування цих установ з місцевого та державного бюджетів, що також не залежить від волі відповідача.

Субвенції, що надаються державою, не мають постійного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів.