Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №922/4365/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 922/4365/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є.(доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіна ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі№ 922/4365/14 за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Намар"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ліквідатор ТОВ "Намар" - Бреус Р.А.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 29.10.2014 року у справі № 922/4365/14 (суддя Швидкін А.О.) визнано ТОВ "Намар" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ "Намар" Бреуса Ростислава Анатолійовича, постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури тощо.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року (судді: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року припинено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року у справі № 922/4365/14. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 78 Податкового Кодексу України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

Більше того, про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник не зазначає і в касаційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника, який не є учасником провадження у справі про банкрутство, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.