ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року Справа № 911/3490/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачаСаранюка В.М. дов. від 13.01.2014 року Дороніної О.М. дов. від 13.01.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановувід 02.12.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№911/3490/13 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" простягнення 45210,37 грн.ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазтехзв'язок" про стягнення 45210,37 грн., з яких 42624,86 грн. боргу по оплаті отриманого товару, 2133,57 грн. пені та 451,94 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2013 року (суддя Горбасенко П.В.) позовні вимоги задоволено.
З Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" стягнуто 42624, 86 грн. боргу за поставлений товар, 2133,57 грн. пені, 451,94 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року (головуючий суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Остапенко О.М.) рішення місцевого господарського суду скасоване.
Позов задоволено повністю.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" 42624,86 грн. боргу, 2133,57 грн. пені, 451,94 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 860,25 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та покласти на відповідача витрати з оплати судового збору за оскарження рішень у справі посилаючись на порушення статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Скаржник посилається на те, що 27.12.2012 року в ПАТ "Укртрансгаз" відбувся процес реорганізації, тому реальне фінансування видатків відповідача на 2013 рік, на який припадає момент виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов договору поставки №83П від 18.02.2013 року з незалежних від товариства причин було неповним та недостатнім, що підтверджує відсутність вини відповідача.
Також скаржник вважає, що апеляційним судом не взято до уваги пункт 1.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 року №02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки", згідно якого умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі, у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Тому, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільнений від відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 18.02.2013 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 83П, згідно пункту 1.1 якого ТОВ "Укртекстиль" (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язалося поставити, а ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" (покупець за договором, відповідач у справі) купувати на умовах цього договору взуття партіями, в кількості та номенклатурі відповідно до специфікації (додаток № 1).
Розділом 2 вказаного договору сторони передбачили, що загальна сума договору складається з вартості товару, що поставлений постачальником покупцю згідно накладних протягом дії договору і становить 62723,46 грн. з ПДВ; ціни товару вказані в специфікації постачальника в гривнях, додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору; покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за цінами, вказаними в рахунках на оплату, протягом 45 календарних днів з дати поставки, що підтверджується накладною, згідно виставленого постачальником рахунку-фактури; постачальник зобов'язаний виставити рахунок-фактуру протягом одного робочого дня від дати поставки; у випадку ненадання постачальником покупцю рахунку-фактури термін оплати товару відраховується з моменту отримання покупцем рахунку-фактури; датою проведення розрахунків вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).
Відповідно до пункту 9.1 договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту підписання договору, а в частині зобов'язань та розрахунків до повного виконання.
Судами встановлено, що між сторонами у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
У відповідності до вимог статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Апеляційний господарський суд, погоджуючись із судом першої інстанції, зазначив, що згідно норм статей 174, 193 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 62723,46 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1864 від 13.03.2013 року на суму 58624,86грн., № 1883 від 13.03.2013 року на суму 4098,60 грн., копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.19-20), відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується копією довіреності № 849 від 05.03.2013 року (а.с.21).
Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на суму 20 098,60 грн., тому станом на час подання позовної заяви, заборгованість становила 42 624,86 грн.
З огляду на те, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 42624,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог про стягнення боргу.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків оплати за період з 28.04.2012 року по 03.09.2013 року у сумі 2133,57 грн. та 3% річних в сумі 451,94 грн. в порядку статті 625 Цивільного кодексу України суди виходили із того, що відповідно до статті 610, 611, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Сервисы для юристов