Постанова ВГСУ від 18.02.2014 року у справі №904/8576/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 904/8576/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від відповідача Бєлкіна М.О. (дов. № 683 від 14.11.13р.)

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.13р.

у справі № 904/8576/13 (господарського суду Дніпропетровської області)

за позовом приватного підприємства "АСК-Сервіс Плюс", м. Дніпропетровськ

до ПАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів", смт. Меліоративне Дніпропетровської області

про стягнення 601865,75 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.13р. у справі № 904/8576/13 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 550000 грн. заборгованості та 13471,23 грн. 3% річних; в решті позову - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.13р. (головуючий Чоха Л.В, судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 28.11.13р. та постанову від 25.12.13р. скасувати, справу передати на новий розгляд місцевому господарському суду (доповнення до касаційної скарги від 18.02.14р.). В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, п. 2 ч. 2 ст. 207, ч. 3 ст. 215, ст.ст. 216, 227, ч. 1 ст. 241, ст.ст. 512, 514, 516, 517, ст. 638, ч. 3 ст. 656 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

01.02.11р. ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" (Позичальник) та ТОВ "Дн-Групп" (Позикодавець) уклали договір б/н поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язався повернути їх позикодавцю в обумовлені договором строки.

Сума позики становить 550000 грн. Після повернення суми позики, до закінчення строку дії договору, позичальник має право отримати позику повторно (п.п. 2.1, 3.1).

Відповідно п. 4.1 строк повернення позики - до 31.12.11р.

На виконання умов договору ТОВ "Дн-Групп" перерахувало відповідачу 1300000 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями № 113 від 01.02.11р., № 124 від 04.02.11р., № 163 від 01.03.11р., № 177 від 02.03.11р., № 218 від 01.04.11р. Позику останній повернув частково, в сумі 750000 грн.

28.07.11р. між ТОВ "Дн-Груп" (Кредитор-1) та приватним підприємством "АСК-Сервіс Плюс" (Кредитор-2) укладено договір № 28/07/11 відступлення права вимоги, згідно якого Кредитор-1 передав Кредитору-2 належне йому право вимоги, що виникло на підставі договору поворотної фінансової допомоги б/н від 01.02.11р. стосовно заборгованості ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" в розмірі 550000 грн.

Державну реєстрацію ТОВ "Дн-Груп" скасовано (ліквідовано) 19.09.11р. № 12241170006052555.

Листом від 10.10.13р. (отриманим ВАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" 11.10.13р.) ПП "АСК-Сервіс Плюс" повідомило товариство про заміну первісного кредитора за договором позики і просило сплатити заборгованість.

04.11.13р. приватне підприємство "АСК-Сервіс Плюс" звернулося з позовом до ПАТ "Новомосковський завод залізобетонних виробів" про стягнення 550000 грн. боргу, 13471,23 грн. 3% річних (за період з 01.01.13р. по 25.10.13р.) та 38394,52 грн. пені (з 25.04.13р. по 25.10.13р.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.13р. у справі № 904/8576/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.13р., позов задоволено в частині стягнення боргу та 3% річних, в решті вимог відмовлено, оскільки нарахування пені не було передбачено договором позики.

Частиною другою ст. 241 ЦК України визначено, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.