ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2014 року Справа № 922/2550/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.09.2014у справігосподарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської ради допублічного акціонерного товариства "Фармак"прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 229 179, 24 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Богомолов О.О. - дов. №08-11/6017/2-13 від 31.12.2013; Коритцев Г.І. - дов. №08-11/3383/2-14 від 25.09.2014;від відповідача:Слободнюк С.А. - дов. №17/94 від 29.05.2013;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 30.07.2014 господарського суду Харківської області (суддя Денисюк Т.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Фармак" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 229 179, 24 грн., з підстав того, що речові права на земельну ділянку за відповідачем не зареєстровані, земельна ділянка використовується без достатніх правових підстав. Щодо позовних вимог про повернення безпідставно набутої земельної ділянки, то оскільки спірна земельна ділянка не є безпідставно набутою та на ній знаходиться будівля, яка належить відповідачу на праві власності, повернення земельної ділянки приведе до порушення права власності відповідача на будівлю, з посиланням на ст. 1213 Цивільного кодексу України господарський суд відмовив в задоволені позову в цій частині.
Постановою від 11.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Бондаренко В.П., Россолов В.В.) рішення від 30.07.2014 господарського суду Харківської області скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивач всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів наявність правових підстав для стягнення неотриманого доходу.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на невідповідність висновків викладених в оскаржуваній постанові обставинам справи, що призвело до порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України; ст.ст. 182, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України; ст.ст. 33, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 11.09.2014, вказуючи, що відповідач має достатні правові підстави для отримання спірної земельної ділянки в оренду.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що 13.02.2012 ПАТ "Фармак" за договором купівлі-продажу №480 укладеного з Пасічник Т.І. придбав у приватну власність нежитлову будівлю літ. "А-2" по вул. Руставелі, 33-А, у м. Харкові, загальною площею 1102,4 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 1504853 від 20.12.2013 та Витягом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію прав №33247727 від 21.02.2012.
Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Господарські суди дійшли висновку, що отримавши право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" у м. Харкові по вул. Руставелі, 33-А, відповідач одночасно отримав право користування земельною ділянкою, на якій зведена ця нежитлова будівля.
Відповідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є: план схема земельної ділянки; кадастровий план з відображенням обмежень; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі земельної ділянки; проект відведення земельної ділянки.
За ст. 123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Господарськими судами встановлено, що 25.04.2012 рішенням Харківської міської ради №703/12 ПАТ "Фармак" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,3019 га по вул. Руставелі, 33-А, у м. Харкові, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (виробничий будинок).
На підставі даного рішення ПАТ "Фармак" замовило у ТОВ "Центр ЗЕМЛЕМІР" розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (виробничий будинок) ПАТ "Фармак" у м. Харкові по вул. Руставелі, 33-А.
Рішенням Харківської міської ради №1379/13 від 25.12.2013 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ "Центр ЗЕМЛЕМІР" за замовленням ПАТ "Фармак".
Також даним рішенням ПАТ "Фармак" надано в оренду строком до 01.12.2018 земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310138800:02:02:010:0104), за рахунок земель промисловості (код класифікації видів цільового призначення - 11.02) площею 0,3019 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Руставелі, 33-А (Червонозаводський район) та зобов'язано ПАТ "Фармак", не пізніше, ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення, звернутись до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди землі та у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договір оренди землі.
Як встановлено господарськими судами проект договору оренди складено Департаментом земельних відносин Харківської міської ради та направлено ПАТ "Фармак".
ПАТ "Фармак" підписало договір оренди землі та у квітні 2014 року повернуло позивачу, тобто договір ПАТ "Фармак" підписаний у 4-х місячний термін, як це передбачено рішенням Харківської міської ради № 1379/13 від 25.12.2013.
Як встановлено господарськими судами позивач (власник земельної ділянки) договір оренди землі не підписав та звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,3019 га, яка розташована по вул. Руставелі, 33-А, у м. Харкові, та стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 229 179, 24 грн. за період з 13.02.2012 по 01.06.2014.
Відповідно ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Господарські суди правомірно відмовили у задоволені позовних вимог про повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки, оскільки це майно (земельна ділянка) не є безпідставно набутим враховуючи, що на ній знаходиться будівля, яка належить відповідачу на праві власності. Повернення земельної ділянки приведе до порушення права відповідача на будівлю, яка належить йому на праві власності.
Справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Відповідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Господарськими судами встановлено, що відповідно листа Основ'янської ОДПІ м.Харкова № 3154/9/20-38-15-03-16 від 12.06.2014, відповідач за період з 13.02.2012 по 30.04.2014 сплачував земельний податок. Станом на 12.06.2014 у ПАТ "Фармак" заборгованості з земельного податку не має.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволені позову, оскільки відповідач здійснив всі необхідні заходи для укладення договору оренди в строк передбачений рішенням Харківської міської ради № 1379/13 від 25.12.2013, а позивач всупереч ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів належними доказами наявність правових підстав для стягнення неотриманого доходу.
Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Сервисы для юристов