ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2015 року Справа № 915/221/15
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі№ 915/221/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нібулон"простягнення 4564,39 грн.,
за участю від представників сторін від позивача:Єленич А.В. (довіреність від 30.10.2015 № 6099), від відповідача:не з'явились,ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нібулон" про стягнення 2738,93 грн. боргу, 663,21 грн. пені, 129,17 грн. 3 % річних, 1033,08 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2015 (суддя Мавродієва М.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15 (у складі колегії суддів: Шевченко В.В. - головуючого, Головея В.М., Ярош А.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанову мотивовано тим, що відповідачем своєчасно оплачено, визначені у актах наданих послуг (виконаних робіт), послуги служби капітану порту за тарифами, визначеними у додатку № 3 до договору на суму 6144,19 грн., що не заперечується самим позивачем.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 915/221/15, і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"; порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (агент) 04.10.2010 укладено договір № 7-С, відповідно до якого, порт зобов'язався надавати ТОВ СП "Нібулон" за відповідними заявками послуги з обслуговування суден, а агент зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість згідно з дорученнями від імені та за рахунок судновласника, на умовах договору.
Згідно з пунктом 8.1. договору, договір набирає сили з моменту підписання, і діє до 31.12.2010, і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання протягом одного місяця до закінчення дії договору.
Сторонами не заявлено про розірвання договору, тому останній є чинним.
Додатковою угодою № 2 від 20.06.2013 сторонами внесено зміни до договору щодо зобов'язань сторін, порядку проведення розрахунків та доповнено договір додатком № 3 "Вільні тарифи на послуги, які надаються службою капітана порту".
Відповідно до пункту 2.1.1 договору (з урахуванням умов додаткової угоди № 2), порт зобов'язався надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін, державних тарифів і вільних тарифів, у тому числі на послуги, які надаються службою капітана порту (додаток № 3, що є невід'ємною частиною договору).
Згідно з пунктом 3.2 договору (з урахуванням умов додаткової угоди № 2), агент здійснює остаточні розрахунки за портові збори - до виходу судна з порту, а за інші послуги до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів.
У період з січня по березень 2014 року сторонами підписано акти наданих послуг (виконаних робіт), зокрема, № 00231512 від 08.01.2014, № 01371512 від 23.01.2014, № 01381512 від 27.01.2014, № 02441512 від 27.01.2014., № 02611512 від 31.01.2014, № 02621512 від 31.01.2014, № 06591512 від 08.02.2014, № 06951512 від 12.02.2014, № 06961512 від 12.02.2014, № 07021512 від 18.02.2014, № 07031512 від 18.02.2014, № 07041512 від 18.02.2015, № 07421512 від 20.02.2014, № 07701512 від 24.02.2014, № 08991512 від 27.02.2014, № 09001512 від 28.02.2014, № 09011512 від 28.02.2014, № 11831512 від 07.03.2014, № 11841512 від 07.03.2014, № 11851512 від 07.03.2014, № 11861512 від 07.03.2014. № 12201512 від 14.03.2014, № 12191512 від 14.03.2014, № 12211512 від 17.03.2014, № 12931512 від 24.03.2014. № 15121512 від 26.03.2014, № 15131512 від 26.03.2014, № 15141512 від 28.03.2014, № 15151512 від 31.03.2014, № 15161512 від 31.03.2014, № 15401512 від 31.03.2014.
Крім цього, відповідачем на всіх актах зроблено відмітки про завищення тарифів у актах порівняно із тарифами вказаними у додатку № 3 до договору і, відповідно, завищена загальної вартості наданих послуг.
Судами встановлено, що відповідачем своєчасно оплачені, визначені у актах наданих послуг (виконаних робіт), послуги служби капітану порту за тарифами, визначеними у додатку № 3 до договору у сумі 6144,19 грн., що не заперечується позивачем.
Адміністрація просить стягнути з відповідача борг з оплати вартості послуг, визначений за тарифами, затверджений наказом начальника порту № 535 від 29.11.2013, та введений в дію з 01.01.2014. Загальна вартість наданих послуг за період з січня по березень 2014 року на підставі вказаного наказу становить 8883,12 грн. Проте загальна вартість послуг, визначена за тарифами встановленими додатком № 3 до договору становить 6144,19 грн., яка згідно з доданих позивачем до позовної заяви банківськими виписками сплачена відповідачем, що не заперечується сторонами у справі.
Адміністрація просить стягнути з ТОВ СП "Нібулон" різницю в тарифах за надані послуги у загальній сумі 2738,93 грн., яку вважає простроченою.
Згідно з пунктом 3.4 договору, у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін та тарифів, вони набирають чинності в порядку, передбаченому законодавством, про що порт інформує агента письмово. Про зміну вільних тарифів порт також інформує агента.
Статтею 21 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 632, 638 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 180, частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору та встановлюється виключно за домовленістю сторін, тому ціна послуг за договором як істотна умова договору не може бути змінена в односторонньому порядку.
Судами встановлено, що пунктом 9.1 договору сторонами передбачено, зокрема, що інші зміни і доповнення до даного договору мають силу у випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані сторонами та скріплені печатками.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Сервисы для юристов