Постанова ВГСУ від 17.11.2015 року у справі №910/11793/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 910/11793/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі№ 910/11793/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"провнесення змін до договору,

за участю від представників сторін від позивача:Купирьов М.Є. (довіреність від 05.05.2015 № б/н), від відповідача:Самокиша В.Ю. (довіреність від 23.12.2014 № 23-12/14-34),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" у травні 2015 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про внесення змін до договору фінансового лізингу № LC7-06/11 від 02.08.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15 (у складі колегії суддів: Зубець Л.П. - головуючого, Зеленіна В.О., Мартюк А.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА" (лізингоодержувач) 02.08.2011 укладено договір фінансового лізингу № LC5417-06/11.

Відповідно до пункту 1.1 договору, лізингодавець на підставі договору поставки товару зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмету лізингу.

Згідно з пунктом 1.5 договору, відповідальність за ризики, пов'язані з вибором продавця, ціною предмета лізингу, невиконанням або неналежним виконанням продавцем своїх зобов'язань за договором поставки товару та невідповідністю предмета лізингу цілям його використання, а також будь-які втрати, упущену вигоду, збитки, що виникають у зв'язку з договором поставки товару у лізингоодержувача або третіх осіб, несе лізингоодержувач.

Відповідно до пункту 1.6 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами договору та додатків до нього.

Вартість предмета лізингу на час підписання договору становить 987890,40 грн. (у тому числі 20% ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу та здійснення всіх розрахунків за договором поставки товару (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Відповідно до пункту 4.3 договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються із суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Згідно з пунктом 4.4 договору, розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною пунктом 4.2 договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно з графіком (додаток № 1 до договору).

Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків. До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором (пункт 7.1 договору).

Судами встановлено, що між сторонами 21.10.2014 укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу щодо зміни графіка розрахунку заборгованості та звільнення відповідача від сплати лізингових платежів за жовтень-грудень 2014 року.

На виконання умов договору фінансового лізингу між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі предмета лізингу.

Позивач зазначає, що з 2014 року істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладанні договору фінансового лізингу, оскільки на початку 2014 року на території, де знаходиться позивач, розпочались бойові дії та проводиться антитерористична операція. Внаслідок бойових дій на території, де знаходиться офіс та виробничі потужності позивача, припинена виробничо-господарська діяльність, що негативно позначається на фінансових показниках товариства. Крім цього, у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю працівників, позивач вимушений перевести роботу підприємства на скорочений графік роботи. Працівники позивача подають заяви про надання відпусток без збереження заробітної плати та про звільнення з роботи.

Позивачем 10.04.2015 направлено на адресу відповідача лист № 10/04/15 щодо пропозиції внести зміни до договору фінансового лізингу та встановити новий графік внесення лізингових платежів, в якому передбачити, що в період проведення АТО, тобто до дати набрання чинності Указом президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, а також на протягом 3-х місяців після закінчення АТО, лізингові платежі та інші платежі за цим договором не здійснюються. Внесення лізингових платежів здійснюється позивачем, починаючи з четвертого місяця після закінчення АТО. До листа позивачем додано примірник додаткової угоди про внесення змін до договору фінансового лізингу.

Сторонами не досягнуто згоди щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору фінансового лізингу, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.