ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2016 року Справа № 910/10298/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 (головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.)та рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 (суддя Ковтун С.А.)у справі№ 910/10298/15 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"доТовариства з обмеженою відповідальність "М.М.Д.",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1,простягнення 1.577.213,64 грн.,за участю представниківпозивачаЛавриненко К.Л.,відповідачаВерхотуров О.О.,третьої особине з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/10298/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016, відмолено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.М.Д.", за участю третьої особи - ОСОБА_1, про стягнення 1.577.213,64 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіна М.А. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 26, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 599, 606 ЦК України, ст. 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про поєднання у справі, яка розглядається, боржника і кредитора в одній особі в розумінні приписів ст. 606 ЦК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.02.2005 Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Росток-СД" (позичальник) уклали кредитний договір № 36 з наступними змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.
Згідно з п. 1.1.1 Договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 1.500.000,00 грн. Термін користування кредитом до 16 год. 00 хв. 21.02.2006 (п.1.1.2), процентна ставка за користування кредитом 20 % річних (п.1.1.3).
За умовами пункту 3.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати кредитодавцеві проценти та комісії на умовах, визначених цим договором.
У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем (п. 4.3 кредитного договору).
Надалі між сторонами було укладено ряд договорів, якими внесено зміни до Кредитного договору.
Зокрема, додатковою угодою № 12 від 18.06.2009 сторони кредитного договору домовились здійснити заміну позичальника - ТОВ "Росток-СД" шляхом переведення боргу на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "М.М.Д." та визначили новий термін остаточного повернення кредиту до 19.02.2010 включно.
Договором № 17 від 21.03.2010 про внесення змін до кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом на рівні 17,75 %, а договором про внесення змін № 22 від 20.06.2014 сторони домовились визначити термін остаточного повернення кредиту - 19.06.2015 включно.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що застава виступає забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат.
Пунктом 7.4 кредитного договору (в редакції, яка викладена в додатковій угоді № 12 від 18.06.2009) передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на зобов'язань.
Умови передачі майна в заставу та звернення стягнення на заставлене майно регулюються нормами чинного законодавства і відповідним договором застави/поруки/іпотеки (п. 1.3.2 кредитного договору).
Позивачем у повному обсязі виконано зобов'язання за кредитним договором № 36.
Сторони передбачили (п. 2.11.1 кредитного договору), що в разі наявності у позичальника простроченої більше 5 (п'яти) банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями банк має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Листом від 19.02.2015 № 31/1-2208 позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення кредиту за кредитними договорами № 28 від 10.04.2007 та № 36 від 23.02.2005, зокрема, вимагав достроково погасити заборгованість перед банком у загальному розмірі 2.077.698,00 грн. протягом 7 календарних днів від дати отримання даної вимоги.
Згідно з п.п. 1.3, 1.3.2 кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава. Умови передачі майна в заставу та звернення стягнення на заставлене майно регулюються нормами чинного законодавства України і відповідним договором застави/поруки/іпотеки.
21.03.2011 між банком (заставодержателем) та громадянином України ОСОБА_1 (заставодавцем) укладено договір застави майнових прав № 36-З-2011 (далі - договір застави).
Відповідно до п. 1.1 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставодавець надав заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 2.500.000,00 грн., що знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "ВіЕйБі Банк", та належать заставодавцю на підставі договору банківського вкладу "Строковий" № 216755/2011 (в національній валюті України) від 21.03.2011 (далі - договір банківського вкладу), укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та заставодавцем.
Пунктом 1.3 заставодавець стверджує, що майно, яке є предметом застави за даним договором, нікому не продане, не подароване, не знаходиться під забороною або під арештом та не перебуває в податковій заставі, окрім обтяження, що було зареєстровано відповідно до умов договору застави майнових прав № 34-З-2011 від 21.03.2011, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань ЗАТ "Компанія Росток" за кредитним договором № 34 від 10.06.2008, укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ЗАТ "Компанія Росток".
Сервисы для юристов