Постанова ВГСУ від 17.09.2014 року у справі №910/25089/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 910/25089/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівКозир Т.П., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 11.03.2014 Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014у справі№ 910/25089/13Господарського судуміста Києваза позовомКомунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"простягнення коштівза участю представників сторін:

позивача: Мохонько О.А., дов. від 01.10.2013;

відповідача: Дементьева Я.Т., дов. від 03.09.2014;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 16.09.2014 № 02-05/416 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/25089/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 17.09.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Козир Т.П., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 910/25089/13 (суддя Любченко М.О.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 28766,74 грн., 3% річних в сумі 1475,37 грн., інфляційні втрати в сумі 742,27 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Алданова С.О., Кропивна Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 910/25089/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Рада" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) 08.06.2006 укладений договір № 9-498т про надання послуг диспетчерського зв'язку, предметом якого є надання послуг оперативно-диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання для житлового будинку за адресою: м.Київ, вул. А. Ахматової, 13-Д.

Замовник зобов'язався на першу вимогу Виконавця, але не пізніше 20-го числа поточного місяця сплачувати вартість послуг диспетчерського зв'язку згідно укладеного договору (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, він діє з 08.06.2006 до 01.07.2007 строком на один рік (п. 5.1 договору). Даний договір підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку жодна із сторін не заявить про намір його припинення (п. 5.4 договору).

Господарськими судами встановлено, що у спірний період зазначений договір був чинним.

Розмір плати за послуги диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання визначається згідно калькуляції на щомісячне технічне обслуговування диспетчерського зв'язку та кошторису на утримання диспетчерської служби, які додаються. Розмір плати за послуги у місяць сплачується згідно додатку №1 (п.4.1 договору).

У відповідності додатку №1 до договору, станом на 01.09.2008 вартість послуг з диспетчерського зв'язку складала 887,57 грн. на місяць. Сторонами також було передбачено, що при зміні тарифів на обслуговування відповідно змінюються розрахунки з оформленням додатків до договору з часу введення змін.

Додатком №1 без дати сторони погодили, що з 01.04.2011 вартість послуг за договором буде збільшено до 1147,99 грн. на місяць.

На виконання умов договору № 9-498т позивачем надавались послуги оперативно-диспетчерського зв'язку щодо роботи ліфтового обладнання (57370,90 грн.), які відповідачем оплачені частково (28604,16 грн.), в результаті чого утворився борг в сумі 28766,74 грн. за період з 01.01.2009 по 04.09.2013.

При цьому, судами досліджено, що відповідачем здійснено оплату послуг за зазначеним вище договором за березень, серпень, вересень, листопад та грудень 2009, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010, січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011, січень 2012, січень 2013. Докази здійснення оплати послуг за інші періоди матеріали справи не містять.

Натомість, суди з'ясували, що відповідачем послуги за січень 2011 в сумі 887,57 грн. помилково оплачено двічі, а саме 17.01.2011 та 01.12.2011, а тому кошти, перераховані 17.01.2012 в сумі 887,57 грн., як зазначили суди, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, а саме в січні 2009 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як вірно зазначив суд першої інстанції, просив стягнути з відповідача суму основного боргу 28766,74 грн., пеню в сумі 304,94 грн., 3% річних в сумі 2343,11 грн. та інфляційні втрати в сумі 1791,01 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності як щодо стягнення суми основного боргу, так і щодо нарахованих позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення у справі, керуючись положеннями Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ЦК України, ГК України та відхиляючи вищезазначене клопотання відповідача щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині (судом зроблено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат). В частині стягнення пені, суди відмовили в задоволенні позову, оскільки погодились з наявністю підстав для застосування позовної давності на наслідків її спливу при розгляді зазначених вимог позивача.

Відхиляючи клопотання відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що послуги, надані позивачем за спірним договором сплачувались частково протягом 2009-2013 років, що, на думку судів, свідчить про визнання відповідачем свого боргу, а тому перебіг строку позовної давності з огляду на положення ст. 264 ЦК України переривався і після переривання розпочався заново.