Постанова ВГСУ від 17.08.2016 року у справі №907/983/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 907/983/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Закарпатської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід25.05.2016у справі№907/983/15Господарського судуЗакарпатської областіза позовомПрокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави в особі: 1.Закарпатської обласної державної адміністрації 2.Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарствадо1.Міжгірської районної державної адміністрації 2.Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Орус" 3.Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство"третя особа:Головне управління Держземагентства в Закарпатській областіпровизнання незаконними і скасування розпоряджень та визнання недійсними договорів земельного сервітуту

за участю

- прокурора: - відповідача-2: - відповідача-3:Безкоровайний Б.О. (посвідчення №036984 від 22.12.2015) 1) Жиравецький Т.М. (довіреність від 29.03.2016) 2) Кратюк П.Б. (директор) Пожар В.Ф. (довіреність від 01.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Міжгірського району Закарпатської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1) та Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі-позивач-2) з позовом до Міжгірської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Орус" (далі-відповідач-2) та Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" (далі - відповідач-3) про: скасування розпоряджень відповідача-1 від 14.07.2011 № 183 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)", від 18.10.2011 № 252 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)", від 17.11.2011 № 292 "Про внесення змін до розпорядження відповідача -1 від 18.10.2011 № 252"; визнання недійсними договорів земельного сервітуту від 12.12.2011 № 234а та від 12.12.2011 № 234а1, які укладені між відповідачами 2 та 3; зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-3 земельну ділянку в урочищі "Сухарець" та "Шутин" за межами населеного пункту с.В.Бистрий на території Верхньобистрянської сільської ради, Міжгірського району Закарпатської області загальною площею 0,5137 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 всупереч вимогам ч.3 ст.122, ч.5 ст.149 Земельного кодексу України прийняв спірні розпорядження, незважаючи на те, що він не вправі був розпоряджатися земельними ділянками державної власності, які перебувають у постійному користуванні, не для лісогосподарських потреб. При цьому прокурор вказував на те, що замовником технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі можуть бути виключно органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі, а виготовлена технічна документація із землеустрою не пройшла обов'язкової державної землевпорядної експертизи. Також прокурор зазначав, що встановлення земельного сервітуту не повинно виходити за межі цільового призначення земельних ділянок щодо яких він встановлений, і вимагати встановлення сервітуту може виключно власник або землекористувач земельної ділянки, в той час як відповідач-2 не є власником або користувачем суміжної земельної ділянки для обслуговування якої потрібне встановлення земельного сервітуту. Для цілей, визначених умовами договору сервітуту, право користування земельною ділянкою мало провадитись на конкурентних засадах (земельних торгах) у відповідності до вимог ст.ст.123, 124 наведеного кодексу. Прокурор також вказує на те, що спірні договори були укладені з порушенням норм земельного та цивільного законодавства.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бобрик Г.Й., судді Ремецькі О.Ф., Ушак І.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Желік М.Б., судді Костів Т.С., Марко Р.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права.

У письмовому клопотанні відповідач-2 просив повернути прокурору касаційну скаргу обґрунтовуючи його не сплатою судового збору із касаційної скарги.

Разом з тим, до надходження вказаного клопотання у той же день до Вищого господарського суду України від прокурора надійшли докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а тому це клопотання задоволенню не підлягає.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням відповідача-1 від 14.07.2011 № 183 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)" на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації від 01.07.2011 № 231-11 було надано дозвіл відповідачу-2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для влаштування водозабірних споруд за рахунок земель відповідача-3 (без вилучення), що знаходяться за адресою: урочище "Сухаровець" джерело № 1 та урочище "Шутин" джерело № 2 за межами населеного пункту с. В.Бистрий на території Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Також даним розпорядженням доручено відповідачу-2 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та подати на затвердження в установленому законом порядку.

Розпорядженням відповідача-1 від 18.10.2011 № 252 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, ділянок в натурі (на місцевості) було затверджено відповідачу-2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для влаштування водозабірних споруд за рахунок земель відповідача-3 (без вилучення), що знаходяться за адресою: урочище "Сухаровець" джерело № 1 та урочище "Шутин" джерело № 2 за межами населеного пункту с. В.Бистрий на території Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Зобов'язано відповідача-2 виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України та зареєструвати земельну ділянку та права на неї у відділі Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області.

Також, розпорядженням відповідача-1 № 292 від 17.11.2011 "Про внесення змін до розпорядження № 252 від 18.10.2011", були внесені зміни у п. 1 цього розпорядження шляхом викладення його в новій редакції: "Затвердити відповідачу-2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для влаштування водозабірних споруд за рахунок земель відповідача-3 на умовах договору сервітуту (без вилучення), що знаходяться за адресою: урочище "Сухаровець" джерело № 1 та урочище "Шутин" джерело № 2 за межами населеного пункту с. В.Бистрий на території Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області".

Судами також встановлено, що 12.12.2011 між відповідачем-3 (володілець земельної ділянки) та відповідачем-2 (сервітуарій) було укладено договір № 234а на встановлення земельного сервітуту, відповідно до умов якого встановлюється земельний сервітут в інтересах сервітуарія на право доступу до водних об'єктів відповідно до пункту 5 Українського класифікатора прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою та ст.ст. 98, 99, 100, 101 Земельного кодексу України згідно плану меж земельного сервітуту, а саме відносно частини земельної ділянки, кадастровий номер 2122480600:02:005:0001, яка розташована за межами населеного пункту с.В.Бистрий на території В. Бистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області і належить відповідау-3 на праві постійного користування, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000384, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 27.12.1996 за № 23 для ведення лісового господарства, для влаштування водозабірної споруди і першої санітарної зони для джерела № 2, що знаходиться на її території і розташоване за адресою: ур. "Шутин", В. Бистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, площею 0,1964 га, цільове призначення - секція H 09.02 "для іншого лісогосподарського призначення". Пунктом 2.1 договору встановлено строковий земельний Сервітут терміном до 12.12.2060. Договір зареєстрований 15.12.2011 у відділі Держкомзему Міжгірського району Закарпатської області за № 2122480600020050001502.

Відповідачем-3 (володілець земельної ділянки) та відповідачем-2 (сервітуарій) 12.12.2011 було укладено договір № 234а1 на встановлення земельного сервітуту, згідно з умовами якого встановлюється земельний сервітут в інтересах сервітуарія на право доступу до водних об'єктів відповідно до пункту 5 Українського класифікатора прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою та ст.ст. 98, 99, 100, 101 Земельного кодексу України згідно плану меж земельного сервітуту, а саме відносно частини земельної ділянки, кадастровий номер 2122480600:02:005:0001, яка розташована за межами населеного пункту с. В. Бистрий на території В. Бистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області і належить відповідачу-3 на праві постійного користування, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000384, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 23 від 27.12.1996 для ведення лісового господарства, для влаштування водозабірної споруди і першої санітарної зони для джерела № 1, що знаходяться на її території і розташоване за адресою: ур. "Сухаровець", В. Бистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, площею 0,3173 га, цільове призначення - секція H 09.02 "для іншого лісогосподарського призначення". Відповідно до п.2.1 договору встановлюється строковий земельний Сервітут терміном до 12.12.2060. Даний договір зареєстрований 15.12.2011 у відділі Держкомзему Міжгірського району Закарпатської області за № 2122480600020050001501.

Апеляційний господарський суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, погодився із його висновками про те, що прокурором не доведено обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, а спірні договори не суперечать положенням чинного законодавства. При цьому, суди зазначили про безпідставність позовної вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку відповідачу-3, так як відповідні земельні ділянки відповідачу-2 не передавались.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи із наступного.

Не можна погодитись із доводами прокурора про те, що органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних земельних правовідносинах, а відтак позивачами, мають бути вказані ним у якості позивачів особи, виходячи із наступного.

Так, як вбачається із встановлених судами обставин справи, частини земельних ділянок, щодо яких встановлено земельні сервітути, знаходяться у постійному користуванні відповідача-3, а спірні правовідносини виникли з приводу права земельного сервітуту.

При цьому Земельний кодекс України у редакції, чинній на час укладення спірних сервітутів, розрізняє правову природу права користування землею, яке включає в себе право постійного користування земельною ділянкою, та право оренди земельної ділянки, що закріплено у Главі 15 цього кодексу, від права земельного сервітуту, закріпленого у Главі 16 вказаного кодексу.

Згідно із положеннями статті 92 вказаного кодексу у зазначеній редакції, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 93 Земельного кодексу України у вказаній редакції визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Натомість положеннями статті 98 цього кодексу, у наведеній редакції, встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ч.1). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими (ч.2). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ч.3). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (ч.4).

Разом з тим, положення статті 122 вказаного кодексу та статті 149 цього кодексу, що кореспондуються із вказаною статтею 122, на які прокурор посилався у позові, стосуються не земельного сервітуту, а передачі земельних ділянок у власність або у користування, а відтак до спірних правовідносин не застосовуються.