Постанова ВГСУ від 17.06.2015 року у справі №923/996/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 923/996/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Остапенка М.І.,

Суддів Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року у справі №923/996/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" про стягнення суми,

Встановив:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" 43 565 736,51 грн., з яких: 34 039 624,01 грн. - сума основного боргу, 2 218 318,16 грн. - сума інфляційних втрат, 4 862 536,97 грн. - сума пені та 2 445 257,37 грн. - сума 3 % річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 34 039 624,01 грн., 2 218 318,16 грн. інфляційних втрат, 2 445 257,37 грн. 3% річних та 64 923,26 грн. судового збору; в частині стягнення 4 862 536,97 грн. пені - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Херсонської області від 23 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2010 року між ТОВ "Волари Експорт" і ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір поставки №27/04-16 ВЭ-АФ 2010, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити товар - сільськогосподарську продукцію.

П. 9 договору поставки було визначено, що покупець перераховує продавцю 100% вартості кожної партії товару на умовах і в строки, вказаних у відповідних додатках до договору поставки.

При цьому, приписами п.10 договору поставки передбачено, що у випадку прострочення поставки товару на строк більше 10 днів, покупець вправі переглянути ціну товару або розірвати договір в односторонньому порядку, а продавець зобов'язаний здійснити повернення всіх раніше отриманих на його рахунок грошових коштів отриманих за цим договором.

На виконання умов договору поставки, 27 квітня 2010 року сторони уклали Додаток №1 до договору поставки, яким визначили умови поставки та розмір партії товару, відповідно до яких, відповідач зобов'язався поставити партію соняшнику у кількості 18 148,826 тонн, вартістю 55 662 450,01 грн. у строк до 1 травня 2010 року, а покупець зобов'язався оплатити 100% вартості партії соняшнику протягом трьох днів з моменту укладення цього договору.

29 квітня 2010 року ТОВ "Волари Експорт" платіжним дорученням №659 (а.с. 33) перерахувало на рахунок відповідача 55 662 450,01 грн. обумовленої договором поставки передоплати.

Однак відповідач, в порушення умов договору поставки, не здійснив поставку товару.

У зв'язку з неможливістю здійснити поставку товару, відповідач частково повернув ТОВ "Волари Експорт" суми передоплати, а саме 25 284 067,73 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами без претензій та зауважень 1 березня 2014 року, борг відповідача перед ТОВ "Волари Експорт" за договором поставки, станом на зазначену дату, складає 34 039 624,01 грн. (а.с. 36)

В подальшому, ТОВ "Волари Експорт" (клієнт) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (фактор) уклали договір факторингу №01 від 3 червня 2014 року, яким клієнт відступив факторові свої права грошової вимоги до відповідача щодо повернення авансового платежу у розмірі 34 039 624,01 грн., а також право вимоги на сплату неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за договором поставки; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі договору поставки; інші будь-які права вимоги до боржника за договором поставки, що існують на момент укладення цього договору та/або виникають в майбутньому відповідно до умов договору поставки.

Про уступку права вимоги повернення попередньої оплати та інших платежів позивачу ТОВ "Волари Експорт" повідомив відповідача листом від 10 червня 2014 року.

Суд першої інстанції, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновків стосовно обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача 34 039 624,01 грн. передоплати за товар, сум інфляційних втрат і 3% річних та стосовно безпідставності вимог в частині стягнення сум пені.

Зазначені висновки попередніх інстанцій є правильними лише частково з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Оскільки попередню оплату товару здійснено, а сам товар не поставлено, відповідно до частини другої ст. 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому висновки судів попередніх інстанцій щодо виникнення у відповідача обов'язку повернути суму перерахованої передоплати за товар, що було ним виконано лише частково, є обґрунтованими і законними.

При цьому, ст. 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.