Постанова ВГСУ від 17.06.2015 року у справі №920/1503/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 920/1503/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р.у справі господарського суду№920/1503/14 Сумської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 2 006 625,33 грн. пр. Смакота Н.І. - дов. №14-98 від 18.04.14р. пр. Комісар С.П. - дов. №19 від 07.04.14р. пр. Приходько Д.В. - дов. №34 від 29.07.14р.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про стягнення з відповідача на користь позивача 2006625,33грн., з яких 360282,19грн. інфляційних втрат, 419243,05грн. 3% річних і 1227100,09грн. пені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.12.2014р. (суддя Зайцева І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. (судді Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу №53-ТЕ від 03.08.2012р., за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу з липня по грудень 2012 року, а відповідач, у свою чергу, прийняв природний газ обсягом 48300,00 тис. куб. м. на загальну суму 57939722,17грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору сторони перебачили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як стверджує позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умов договору не вчасно та не повністю проводив розрахунки за поставлений природний газ.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання відповідачем п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідачеві нарахована пеня за несвоєчасну оплату природного газу з урахуванням часткових проплат відповідача, а саме: за зобов'язаннями липня 2012 року в сумі 12061,68грн.; за зобов'язаннями серпня 2012 року в сумі 20449,79грн.; за зобов'язаннями вересня 2012 року в сумі 95599,99грн., за зобов'язаннями жовтня 2012 року в сумі 183253,48грн., за зобов'язаннями листопада 2012 року в сумі 208229,12грн., за зобов'язаннями грудня 2012 року в сумі 707506,03грн., всього пені нараховано на загальну суму 1227100,09грн.

Згідно із ст.230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст.231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи зазначені положення, позивач нарахував відповідачу за зобов'язаннями липня 2012 року 2412,34грн. 3% річних, за зобов'язаннями серпня 2012 року 4089,96грн. 3% річних, 4482,38грн.; за зобов'язаннями вересня 2012 року 19120,00грн. 3% річних, за зобов'язаннями жовтня 2012 року 36650,70грн. 3% річних, 9784,16грн. інфляційні втрат, за зобов'язаннями листопада 2012 року 41645,82грн. 3% річних, 40615,88грн. інфляційні втрат, за зобов'язаннями грудня 2012 року 315324,24грн. 3% річних, 305399,77грн. інфляційні втрат.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ч.2 ст.93 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012р. затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.