ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2015 року Справа № 910/23679/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівСибіги О.М., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Трейд", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Трейд", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко", м. Київпростягнення 724 317,01 грн.
за участю представників
позивача: Балицький І.В., Гуйда Д.М.,
відповідача: Кружільний С.О.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірель Трейд" (далі за текстом - ТОВ "Мірель Трейд") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (далі за текстом - ТОВ "Еко") про стягнення 808 696, 41 грн. оплати за поставлений товар за Договором поставки № 10493К від 01.06.2011 року.
02.12.2014 року ТОВ "Мірель Трейд" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про зміну підстав позову, в якій зазначило, що обставинами, якими обґрунтовуються вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу є те, що поставка товару здійснювалась не на підставі Договору поставки № 10493К від 01.06.2011 року, а на підставі видаткових накладних, тобто, договору, укладеного у спрощеній письмовій формі.
Крім того, 30.12.2014 року ТОВ "Мірель Трейд" до господарського суду міста Києва було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 724 317, 01 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "Еко" на користь ТОВ "Мірель Трейд" заборгованість у розмірі 724 317, 01 грн. та судовий збір.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що заборгованість відповідача виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Договору поставки № 10493К від 01.06.2011 року щодо здійснення оплати за поставлений товар.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов з інших підстав, ніж зазначено позивачем в позові, на свій розсуд змінив підстави позову; відтак, необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 724 317, 01 грн. заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними, тобто договору, укладеного у спрощеній письмовій формі.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Мірель Трейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року, а справу - направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.
ТОВ "Еко" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розпорядженням від 11.06.2015 року № 03-05/1006 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Сибіга О.М., Фролова Г.М.
В судовому засіданні представники позивача просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року - скасувати і справу направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач як на підставу позову послався на укладений 01.06.2011 року між ТОВ "Мірель Трейд" (постачальник) та ТОВ "Еко" (покупець) Договір поставки № 10493К, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товари народного споживання в асортименті і по ціні згідно специфікацій, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК Україна судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Матеріали справи свідчать, що в подальшому позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про зміну підстав позову, в якій зазначив, що обставинами, якими обґрунтовуються вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу є те, що поставка товару здійснювалась не на підставі Договору поставки № 10493К від 01.06.2011 року, а на підставі видаткових накладних, тобто договору, укладеного у спрощеній письмовій формі.
В ч. 2 п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 року № 6 роз'яснено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.
Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що зобов'язання виникли саме на підставі Договору поставки № 10493К від 01.06.2014 року, за яким і присуджено до стягнення борг на користь позивача.
В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 року № 6 зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Крім того, про недопустимість зміни підстав позову виключно з ініціативи суду вказано і в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344, де зазначено, що п. 2 ст. 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Сервисы для юристов