ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2015 року Справа № 910/22298/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідачаВойченко С.В. (договір від 05.02.2014 р. №01-2014/юо) Костенко В.Л. (дов. від 25.07.2014 р.) Станова Ю.В. (дов. від 12.01.2015 р. №ЦХП-15/2)третьої особине з'явилась (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р.у справі № 910/22298/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой"доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Колійної машинної станції №137простягнення 2524800, 00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 2524800,00 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" мотивовані тим, що Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" порушило взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості отриманої продукції згідно умов договору поставки №ЦХП-05-00514-01 від 06.02.2014 р., який рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. визнано недійсним.
На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2524800,00 грн. вартості поставленої продукції та 50496,00 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.14 р. у даній справі (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А., Баранця О.М.), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" 2524800, 00 грн. вартості поставленої продукції та 50496, 00 грн. судового збору.
До участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Колійної машинної станції №137.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2015 р. касаційну скаргу у справі №910/22298/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2015 р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 17.06.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 06.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" (постачальник) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" (замовник) було укладено договір поставки №ЦХП-05-00514-01, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010 р.). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, зазначеного в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику.
Згідно з п. 6.1 договору, оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.
Судами встановлено, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" поставлено, а Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" прийнято продукцію на загальну суму 2524800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №40 від 13.02.2014 рок. на суму 1262400,00 грн. та №54 від 17.02.2014 р. на суму 1262400,00 грн.
При цьому, отримання відповідачем товару на зазначену суму, також, підтверджується оформленими належним чином актами приймання-передачі продукції: №657 від 13.02.2014 р. на суму 1262400,00 грн. та №2 від 17.02.2014 р. на суму 1262400,00 грн.
З огляду на матеріали справи, Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" зобов'язання в частині оплати отриманого товару виконано не було.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. у справі №910/8658/14 визнано недійсним договір поставки від 06.02.2014 р. №ЦХП-05-00514-01, укладений між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой".
Дане рішення набрало законної сили.
Враховуючи визнання договору поставки від 06.02.2014 р. № ЦХП-05-00514-01 недійсним, а також наявність у Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" непогашеної заборгованості за цим договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" звернулось до суду з позовом про стягнення 2524800,00 грн. вартості поставленої продукції.
За результатами розгляду даної справи, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой".
Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Сервисы для юристов