Постанова ВГСУ від 17.06.2014 року у справі №910/14671/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 910/14671/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Удовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу на ухвалу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі№ 910/14671/13господарського суду за заявою доміста Києва Приватного підприємства "Юридична фірма "Лігал Експертс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна"провизнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Юридична фірма "Лігал Експертс" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна", призначено підготовче засідання суду на 13.08.2013 року та зобов'язано арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну надати суду до 12.08.2013 року заяву про участь у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва за результатами підготовчого засідання від 13.08.2013 року (Суддя - Пасько М.В.) порушено провадження у справі № 910/14671/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна", Приватне підприємство "Юридична фірма "Лігал Експертс" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус-Україна" на суму 377 400,00 грн., розпорядником майна боржника призначено Кочин Н.В. та інше.

Постановою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13 (суддя Пасько М.В.) визнано ТОВ "Лексус - Україна" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну, яку зобов'язано у разі отримання заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд та надати докази їх розгляду (визнання або ж відхилення в установленому порядку) та провести ліквідаційну процедуру, надати суду свій звіт і ліквідаційний баланс банкрута.

Визначено необхідність оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексус - Україна" банкрутом.

При цьому, господарську діяльність банкрута завершено, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, у якій просила скасувати постанову господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13, припинити провадження у справі, посилаючись на те, що постанова господарського суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 11, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року, зокрема, наведену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (Головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.), з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року про виправлення описки у даній справі, припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 21.01.2014 року у справі № 910/14671/13.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, звернулась до суду касаційної інстанції з проханням про її скасування та направлення матеріалів справи на розгляд до суду другої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У відповідності зі ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.