ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2014 року Справа № 904/2073/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 рокуу справі№904/2073/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Компанії "Аргонекс Інк." Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевєр" простягнення безпідставно отриманих коштів -10 000 доларів США, що за курсом НБУ складає 79 930 грн. За участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Денисенко О.М.,
третьої особи: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти - 10 000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 79 930,00 грн.
17.12.2013р. позивач подав заяву про згоду з тим, що відповідач перерахував йому різницю вартості металопродукції у сумі 9 554,05 доларів США, отже сума безпідставного збагачення становить 547 445,95 доларів США.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів - 10 000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 79 930,00 грн., а також 1720,50 грн. та 860,25 грн. судового збору.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.03.2010р. між відповідачем -ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (Продавець) та третьою особою - ТОВ "Клевєр" (Покупець) укладено Контракт № 123Z-2010, відповідно до змісту якого Продавець продає, а Покупець купує металопродукцію, яка поставляється залізничним транспортом на умовах DAF. Параграфом 5 Контракту передбачена попередня оплата в розмірі 100% вартості продукції.
Також судами встановлено, що 15.03.2010р. на рахунок відповідача позивачем було перераховано 557 000,00 доларів США, з призначенням платежу: "За компанію ТОВ "Клевєр" Російська Федерація, згідно з договором № 123Z-2010".
Відповідач, в свою чергу, поставив третій особі металопродукцію у кількості 1065 мт на загальну суму 547 445,95 дол США.
Вказаний факт підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ТОВ "Клевєр" станом на 01.12.2012р.
Згідно з п. 5.5 Контракту, після поставки Продукції, зазначеної в Специфікаціях, або припинення дії Контракту, Покупець зобов'язаний у 30-денний термін розпорядитися залишком своїх коштів. У разі відсутності розпорядження про використання коштів у зазначений термін Продавець не несе відповідальності за користування цими коштами.
Крім того, пунктом 5.6 Контракту передбачено, що повернення грошових коштів здійснюється на вимогу Покупця (третя особа у справі).
Третя особа звернулась до відповідача з вимогою № 273/03-2013 від 21.03.2013р. про повернення 9 554,05 долларів США залишку грошових коштів на адресу Компанії "Аргонекс Інк." (позивач у справі).
На зазначену вимогу третьої особи залишок коштів у сумі 9 554,05 доларів США 14.05.2013р. відповідач перерахував позивачу.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що сторонами у пункті 12.6 Контракту було визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої зобов'язання за цим Контрактом третій стороні без письмової згоди іншої сторони.
Також у п. 10.2 Контракту сторони зобов'язалися здійснювати всі необхідні та розумні заходи для запобігання розголошенню отриманої інформації третім особам. Тільки за погодженням між собою сторони мають право розкривати інформацію третім особам у випадку залучення їх до діяльності, що потребує знань такої інформації і тільки в обсязі, необхідному для реалізації Контракту.
Позивач, звертаючись з даним позовом про повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів - 10 000,00 доларів США, що за курсом НБУ складає 79 930,00 грн., посилається на невідповідність дій останнього при виконані Контракту та одержання ним коштів без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач здійснив оплату за третю особу пославшись на номер договору між відповідачем та третьою особою. При цьому суд першої інстанції вказав на те, що третя особа прийняла металопродукцію відповідача без застережень, оплату за товар не проводила. Більш того 21.03.2013р. заявила відповідачеві вимогу № 273/03-2013 про повернення залишку грошових коштів перерахованих позивачем на адресу останнього. Зазначені дії сторін за контрактом ( з урахуванням п. 10.2, 12.6) місцевий суд розцінив, як погодження відповідачем дій третьої особи щодо передачі своїх зобов'язань з оплати металопродукції позивачеві.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд помилково дійшов висновку про наявність погодження відповідачем дій третьої особи щодо передачі своїх зобов'язань з оплати металопродукції позивачеві на підставі ст. 207, ч.1 ст. 528 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять письмової згоди Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" щодо передачі зобов'язань за Контрактом, відповідно до вимог п. 12.6 Контракту. При цьому апеляційний суд зазначив, що зі змісту Контракту № 123Z-2010 від 15.03.2010 року вбачається обов'язок кожної із сторін виконати свої зобов'язання особисто.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.
Сервисы для юристов