ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2016 року Справа № 910/10547/15 Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Альтаір" на постановувід 08.12.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/10547/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Альтаір"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй"простягнення 511248,81грн,за участю представників: від позивача - Демура І.Б.від відповідача -Шира О.В.ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №910/10547/15 (суддя Комарова О.С.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Альтаір" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" (далі-відповідач) про стягнення 511248,81грн в повернення попередньої оплати за договором поставки №02/09/13 - ПА від 02.09.2013.
Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 08.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення місцевого господарського суду в справі скасував, прийнявши нове рішення про відмову в позові.
Позивач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: ст. ст. 11, 213, 530, 610, 611, 612, 693 Цивільного кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовивши в позові, не врахував, що після надсилання відповідачеві вимоги щодо поставки товару строк виконання зобов'язання настав, а оскільки відповідач поставку у цей строк не здійснив, вимога щодо повернення попередньої оплати за договором поставки №02/09/13 - ПА від 02.09.2013 є законною і обґрунтованою.
Відзив на касаційну скаргу відповідач не надав.
Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 02.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Альтаір" (покупець) укладено договір поставки №02/09/13-ПА, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар - асфальтобетон тип А (мелкозернистый), тип ЩМА (щебеночно-мастичный асфальтобетон), орієнтовна кількість товару 1350,00тон, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію (п.1.1 договору); поставка продукції за цим договором здійснюється у погоджені сторонами строки та кількості, товар може поставлятися окремими партіями, об'єм яких погоджується сторонами (п.2.1 договору); марка товару, його кількість, якість, умови постачання, вартість партії товару вказуються на кожну окремо партію окремо в специфікаціях, підписаних сторонами, які складають невід'ємну частину цього договору (п.2.2 договору); ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, погоджується сторонами залежно від умов поставки і вказується у специфікаціях, загальна ціна договору становить 1741500,00грн. Сторони погодили, що вартість асфальтобетону тип А (мелкозернистый) з доставкою за адресою: м. Донецьк, проспект Київський, 95а, становить 1250грн/тона, в т.ч. ПДВ, а вартість асфальтобетону ЩМА з доставкою за адресою: м. Донецьк, проспект Київський, 95а, становить 1350,00грн/тона, в т.ч. ПДВ. Загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, складає: асфальтобетону (тип А) - 783 тон, асфальтобетону тип ЩМА - 565 тон. Загальна кількість товару може змінюватись (в більший чи менший бік) в залежності від об'ємів, узгоджених в специфікаціях, підписаних сторонами (п.3.1 договору); розрахунки за цим договором здійснюються наступним чином - покупець перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 100% від вартості партії товару, що поставляється (п.3.2 договору); датою постачання і прийому товару (партії товару) покупцем вважається дата підписання акту прийому-передачі товару (видаткової накладної) (п.3.3 договору); договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.7.1 договору); строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 договору та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 7.2. договору).
На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 1200000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №152 від 25.09.2013.
Водночас, відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 688751,19грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
Судами встановлено, що сторони не заперечують виконання ними договору у вказаних вище обсягах.
17.03.2015 покупцем направлено постачальнику вимогу про передання товару на решту суми попередньої оплати - 511248,81грн. Вказана вимога надіслана на адресу: 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд.4, корпус 1, кв. 431.
Оскільки залишок оплаченого товару покупець не отримав, він звернувся до постачальника з вимогою, викладеною в листі від 31.03.2015, про повернення попередньої оплати в сумі 511248,81грн. Вказана вимога була також надіслана на адресу: 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд.4, корпус 1, кв. 431.
Втім, оскільки жодна із зазначених вище вимог не були виконана, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Альтаір" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" про стягнення 511248,81грн попередньої оплати за договором поставки №02/09/13 - ПА від 02.09.2013, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив у визначений строк поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився та, приймаючи нове рішення про відмову в позові, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що строк поставки товару на суму 511248,81грн, а також його кількість, якість, марка та умови постачання узгоджувались сторонами у передбаченому договором порядку, тобто, шляхом складання специфікацій, у зв'язку з чим, вказавши, що вимога про передання товару від 17.03.2015 відповідачем отримана не була, дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого обов'язку за договором в частині поставки позивачеві товару на суму 511248,81грн не настав, відтак позов заявлено безпідставно.
Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про безпідставність заявленого позову, з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сервисы для юристов