ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2014 року Справа № 910/3827/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.07.2013р.у справі№ 910/3827/13 господарського суду міста Києваза позовомПрокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Київської міської ради, 2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)доПублічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"про витребування майна з чужого незаконного володіння,
За участю прокуратури: не з'явились;
представників
- позивача-1: Крижний Я.О., дов. №225-КР-221 від 21.03.2014р.;
- позивача-2: Крижний Я.О., дов. №062/1/8-11944 від 17.12.2013р.;
- відповідача: Васьківський Л.М., дов. №3/3382 від 25.12.2013р.;
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2013 року Прокурор Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" про витребування нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Київ, вул. Борисоглібська, 17/1, загальною вартістю 4 485 908,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. у справі №910/3827/13 (головуючий суддя: Привалов А.І., судді: Стасюк С.В., Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. (головуючий суддя: Чорна Л.В., судді: Гончаров С.А., Мартюк А.І.) відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що стало наслідком неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р., а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти вимог заявника касаційної скарги та просив залишити оскаржувані рішення та постанову без змін, а скаргу - без задоволення.
Розглянувши касаційну скаргу та матеріали справи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 31.01.2011р. у справі №2-39/2011 задоволено зустрічну позовну заяву ТОВ "Аркада-Прайм" до ПП "Бізнес Стиль" та Москаленка Юрія Васильовича; розірвано договір підряду, укладений 28.01.2010р. між ТОВ "Аркада-Прайм" та ПП "Бізнес Стиль"; визнано за ТОВ "Аркада-Прайм" право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 17/1, група приміщень № 41 (в літ. А); зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести технічну інвентаризацію, виготовити технічний паспорт, зареєструвати за ТОВ "Аркада-Прайм" право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 17/1, група приміщень № 41 (в літ. А) загальною площею 553м.кв.; зобов'язано Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видати ТОВ "Аркада-Прайм" сертифікат відповідності на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 17/1, група приміщень № 41 (в літ. А) загальною площею 553м.кв.
Судами також встановлено, що в подальшому зазначене нерухоме майно було неодноразово відчужене на підставі нотаріально-посвідчених договорів купівлі-продажу.
Водночас, підставою для виникнення спору у даній справі стало те, що ухвалою Брянківського міського суду Луганської області від 17.08.2011р. було задоволено заяву прокурора м. Брянки в інтересах держави в особі Київської міської ради про перегляд рішення Брянківського міського суду Луганської області від 31.01.2011р. у справі №2-39/2011 за нововиявленими обставинами та скасовано зазначене рішення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор зазначає, що спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010р. №284/5096 та підлягають витребуванню від відповідача з огляду на положення ст.388 Цивільного кодексу України.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень ст.387 Цивільного кодексу України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. При цьому, з аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Судами попередніх інстанцій зі здійсненого аналізу наявних у матеріалах справи документів у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що приміщення, які наразі перебувають у власності відповідача знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 17/1 та мають площу 553 кв.м.
Натомість, зі змісту рішення Київської міської ради від 02.12.2010р. №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", на яке посилається прокурор, як на документ, що підтверджує право власності на спірні приміщення суди попередніх інстанцій встановили, що до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва належить житловий будинок загальною площею 1259,94кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська 17/1-А.
Зі здійсненого аналізу наявних у матеріалах справи документів, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що приміщення, які є предметом спору у даній справі та приміщення, які належать відповідачу на підставі розділу 9 договору іпотеки № 124-і від 24.09.2012р., укладеного з ТОВ "Аркада-Прайм" є різними об'єктами нерухомого майна. Документів, які б спростовували зазначені обставини прокурором та/або позивачами у відповідності до вимог ст.ст. 32-33 Господарського процесуального кодексу України судам не надано, відтак, не містять їх і матеріали справи.
При цьому, не знаходять свого підтвердження доводи заявника касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до вимог ст. 43 цього ж кодексу, яка кореспондується з положеннями ст.129 Конституції України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тобто обов'язок з доведення тих чи інших обставин, якими сторони обґрунтовують свою позицію покладений саме на учасників судового процесу, а не на суд, як помилково зазначає Заступник прокурора міста Києва у касаційній скарзі.
Необґрунтованими є також твердження заявника стосовно порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.388 Цивільного кодексу України, оскільки судами встановлено, що позивачами не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про вибуття майна поза волею власника, а також про те, що відповідач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину щодо придбаного спірного майна за іпотечним договором.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Сервисы для юристов