Постанова ВГСУ від 17.04.2014 року у справі №910/20400/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 910/20400/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачаБезсмертний А.В., дов. від 20.09.2013відповідачаПечерний С.Л., дов. від 13.01.2014розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.14у справі№910/20400/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 261926,44 грн заборгованості, 3% річних у сумі 4542,45 грн. та інфляційні втрати у сумі 1833,75 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та додаткової угоди до нього щодо оплати вартості наданих послуг та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2013 у справі №910/20400/13 (суддя Дупляк О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 (судді: Рудченко С.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" 261926,44 грн. основного боргу, 4542,45 грн. - 3 % річних та 5329,38 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 1833,75 грн. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що факт надання позивачем послуг, передбачених договором, підтверджено матеріалами справи, натомість доказів повної оплати вартості наданих послуг відповідачем не надано.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 538, 536, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Заявник вважає, що судами не були досліджені усі обставини справи, зокрема, щодо дотримання виконавцем строків надання послуг, визначених в календарному плані, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Від заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.04.2012 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" (виконавець) було укладено договір №1204000730 про закупівлю послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна договору склала 3008140,07 грн. Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в реквізитах договору. Оплата здійснюється поетапно, протягом 60 календарних днів після підписання відповідних актів по кожному етапу або за фактом поставки обладнання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (пункт 4.2 договору). Пунктом 5.4 договору погоджено, що підготовчі роботи, придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов цього договору, здійснюються виконавцем та входить у вартість послуг. Згідно з пунктом 6.1 договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги, в разі відсутності зауважень згідно з актом наданих послуг.

Також установлено, що 26.04.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, згідно з якою функції замовника покладаються на Шебелинське ЛВУМГ - підрозділ УМГ "Харківтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 261926,44 грн заборгованості та 3% річних у сумі 4542,45 грн. (з урахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди установили, що позивач свої зобов'язання за договором №1204000730 про закупівлю послуг виконав в повному обсязі, а саме поставив матеріали та обладнання, надав послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури на загальну суму 261926,44 грн, що підтверджується видатковою накладною, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Однак, як установлено судами, зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги відповідачем не виконані, заборгованість складає 261926,44 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Заперечення відповідача щодо зменшення обсягів закупівель послуг в залежності від реального фінансування видатків були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами. Зокрема, судами ураховано, що будь-які зміни щодо обсягів послуг до договору не вносились, послуги прийняті відповідачем повністю та без зауважень.

Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.