Постанова ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №910/8369/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/8369/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скарги1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіна М.А.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі№ 910/8369/14 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Плазма"до1. Приватного підприємства "ВАУ-11" 2. Товарної біржі "Іннекс"треті особи на стороні позивача 1. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 2. Приватний нотаріус Київського міського округу Юр-Капінос Андрій Євгеновичтретя особа на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Мульті Фінанс"про визнання договору недійсним, за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" - Дяковський О.С., дов. б/н від 06.01.2015 року; від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Кобільник Р.І., дов. б/н від 19.02.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма" (далі - ТОВ "Плазма", позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "ВАУ-11" (далі - ПП "ВАУ-11", відповідач 1), Товарної біржі "Іннекс" (далі - ТБ "Іннекс", відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/8369/14.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2014 року у справі № 910/8369/14 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мульті Фінанс" (далі - ТОВ "Мульті Фінанс").

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 (суддя - Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 (головуючий суддя - Коротун О.М., суддя - Гаврилюк О.М., суддя - Сулім В.В.) апеляційну скаргу ПП "ВАУ-11" на рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14, ТОВ "Плазма" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 120, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також, не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14, до Вищого господарського суду України звернулася уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 120, 377 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

ПП "ВАУ-11" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "Плазма", в якому просить відмовити в її задоволенні, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011 року між позивачем в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича (далі - Продавець) та відповідачем 1 (далі - Покупець) було підписано та скріплено печатками договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем та зареєстровано в реєстрі за № 7577 (далі - Договір). На виконання зазначеного договору купівлі-продажу продавець передав у власність покупця спірне майно, а покупець сплатив продавцю кошти у розмірі 13 324 370,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував на те, що оспорюваний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним на підставі приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України. Зокрема, позивач посилався на те, що оспорюваний договір не містить істотної умови, а саме кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться комплекс об'єктів нерухомого майна, що відчужувались на підставі оспорюваного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в рішенні від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 виходив з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт купівлі-продажу, що є необхідною умовою для дійсності вказаного правочину.

Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у постанові від 23.12.2014 року у справі № 910/8369/14 вказав на те, що суд першої інстанції зробив передчасні висновки щодо недійсності договору внаслідок не зазначення у його положеннях кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, яке є об'єктом купівлі-продажу (відсутність істотної умови), внаслідок чого помилково задовольнив позов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що як оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року, так і рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2014 року у справі № 910/8369/14 винесені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та підлягають скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.