Постанова ВГСУ від 17.03.2014 року у справі №916/2633/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 916/2633/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Волкова А.С., дов. № 19/12-01Д від 19.12.2013 року;

Відповідача -1: Пихтіна К.В., дов № 05-18/229 від 08.01.2014 року;

Відповідача -2: Саніної Г.В., дов. № 3076 від 26.12.2013 року; Нечитайло О.Є., дов. № б/н від 19.02.2014 року;

розглянувши касаційні скарги Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний" та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року

у справі № 916/2633/13 господарського суду Одеської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн"

до відповідача -1 Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний"

відповідача -2 Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про тлумачення умов договору

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний", просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.10.2013 року) (т. 2, а.с. 99-100) розтлумачити умови пункту 6.12 договору про закупівлю робіт за державні кошти № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" та Державним підприємством "Морський торгівельний порт "Южний" про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" на період здійснення робіт за договором звільняється від сплати корабельного, причального, якірного, канального, маякового, адміністративного та санітарного зборів, збору за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартового збору, плати за роботу буксирів при швартових операціях, плати за користування плавзасобами та супервайзерської винагороди (т. 1, а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами закупівлю робіт за державні кошти № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року існують розбіжності щодо застосування умов пункту 6.12 зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2013 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (т. 1, а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.10.2013 року (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року (головуючий Лавриненко Л.В., судді Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) (т. 4, а.с. 158-163) позов задоволено. Пункт 6.12 договору про закупівлю робіт за державні кошти № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року розтлумачено наступним чином: "Підрядник за договором, а саме, товариство з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкреін" на період здійснення робіт за договором звільняється від сплати портових зборів та послуг, визначених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", а саме: лоцманського збору, збору за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартового збору, плати за роботу буксирів при швартових операціях, плати за користування плавзасобами, супервайзерської винагороди, а також портових зборів, визначених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про портові збори", а саме: корабельного, причального, якірного, канального, маякового, адміністративного та санітарного зборів" (т. 3, а.с. 148-152).

Судові акти мотивовано тим, що дійсне волевиявлення сторін при укладенні п. 6.12 договору № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року полягало у звільненні підрядника від сплати портових зборів та послуг, передбачених наказами Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 та Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Морський торгівельний порт "Южний" та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили відновити строк на касаційне оскарження, оскаржені судові акти змінити, включити до резолютивної частини рішення місцевого суду фразу: "якщо можливість такого звільнення передбачена чинним законодавством України" (т. 4, а.с. 173-178, 187-192).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 року відновлено Державному підприємству "Морський торгівельний порт "Южний" та Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" пропущений процесуальний строк на звернення з касаційними скаргами, касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2014 року (т. 4, а.с. 171-172).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення..