ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2014 року Справа № 910/20201/13
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Фірми "Каве Мікеланджело С.Р.Л."на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. (головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)у справі№ 910/20201/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корост - БЕП",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Декоративний камінь України" проузгодження розбіжностей, що виникли при укладенні договору,за участю представників позивачане з'явились,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2013 р. позов задоволено частково: визнано укладеним між Публічним акціонерним товариством "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корост-БЕП" договір управління майном.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, 04.12.2013 р. фірма "Каве Мікеланджело С.Р.Л." звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2013 р. у справі № 910/20201/13 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. апеляційну скаргу фірми "Каве Мікеланджело С.Р.Л." з доданими до неї документами на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. у справі № 910/20201/13 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, скаржник - Фірма "Каве Мікеланджело С.Р.Л." - звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 203, 626, 627, 1031 ЦК України, ст. 97 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга фірми "Каве Мікеланджело С.Р.Л.", яка не брала участі у даній справі, мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушені її права як кредитора ПАТ "Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат "Біличі" у справі про банкрутство № Б8/022-12.
Відповідно до ст. 91 ГПК України правом апеляційного оскарження рішення та ухвали місцевого господарського суду наділені сторони у справі, прокурор, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Зміст названої норми свідчить, що судовим актом, оскаржуваним такою особою, повинно безпосередньо вирішуватись питання про її права та обов'язки. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судом першої інстанції судового акта (рішення, ухвали) є скаржник або міститься судження про нього у відповідних актах. При цьому в мотивувальній частині судового акта повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або у резолютивній частині судового акта суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку судовий акт порушує не лише матеріальні права особи, а і її процесуальні права. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати, оскільки права та інтереси скаржника не порушені рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р., а тому апеляційна скарга відповідно до ст. 97 ГПК України не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.
Інших підстав для повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що в пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено: якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційну скаргу передчасно всупереч положенням процесуального законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Таких обставин апеляційних судом не встановлено.
Водночас судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою, що згідно з п. 5.2 згадуваної ним постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Враховуючи наведене, а також те, що інших підстав для повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено, останній мав прийняти апеляційну скаргу до провадження і лише після цього, переглядаючи спір по суті, з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням ст.ст. 91, 97 ГПК України, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для прийняття апеляційної скарги до провадження.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Сервисы для юристов