ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2014 року Справа № 909/874/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
3-тьої особи: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р.
у справі № 909/874/13 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз",
про стягнення 2 886,96 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2013р. (суддя Неверовська Л.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. (судді: Якімець Г.Г., Кравчук Н.М., Хабіб М.І.), позов задоволений, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" стягнуто 2886,96грн. - безпідставно перерахованих коштів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 556, 1212 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги касаційної скарги також мотивовані тим, що спірну суму коштів заявник перерахував третій особі - Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Львівгаз".
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, 01.02.2010р. між відповідачем та позивачем укладено договір з постачання природного газу, за яким відповідач зобов'язався поставити позивачу протягом 2010р. природний газ, а позивач зобов'язався оплатити відповідачу вартість поставленого газу.
Згідно ч. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.10.2010р. позивач платіжним дорученням № 1617 від 06.10.2010р. здійснив оплату газу в сумі 2886,96грн. на рахунок відповідача за призначенням: комунальні послуги (природний газ) за лютий - березень 2010р.
Проте, господарськими судами не було досліджено обставини щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.02.2010р.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Як випливає із приписів даної правової норми, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як вже було зазначено, позивач перерахував відповідача відповідні кошти на підставі договору від 01.02.2010р. щодо постачання газу.
Проте, господарськими судами попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджувалися обставини щодо припинення даного договору як підстави набуття відповідачем спірної суми коштів.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Сервисы для юристов