Постанова ВГСУ від 17.02.2016 року у справі №925/369/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 925/369/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Гончарук П.А., Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Свидівоцької сільської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року у справі № 925/369/15 за позовом Черкаської міської ради до Свидівоцької сільської ради, треті особи: Кабінет Міністрів України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 23.12.2014 року № 47-14 "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року № 53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко".

Позов обгрунтовано перевищенням Свидівоцькою сільською радою наданих їй законом повноважень, оскільки скасоване нею рішення свого виконкому прийнято в межах його повноважень та є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.05.2015 року (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено та визнано незаконним і скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 23.12.2014 року № 47-14 "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року № 53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2015 року (судді: Гаврилюк О.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) зазначене рішення першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та припинити провадження у справі.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року № 53 територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради надано дозвіл на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко", яке знаходиться в с. Свидівок по вул. Дахнівська, 36 і до якого входить комплекс будівель та споруд.

23.12.2014 року Свидівоцькою сільською радою прийнято рішення "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року № 53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко" № 47-14.

Предметом даного судового розгляду є вимоги органу місцевого самоврядування до органу місцевого самоврядування про визнання незаконним та скасування рішення останнього, яким скасовано рішення його виконавчого органу про надання дозволу територіальній громаді на оформлення права власності на нерухоме майно, у зв'язку з перевищенням повноважень, передбачених законом при прийнятті спірного рішення.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов про визнання незаконним та скасування спірного рішення органу місцевого самоврядування виходили з того, що Свидівоцька сільська рада скасовуючи цим рішенням рішення свого виконавчого органу, на підставі якого оформлене право власності позивача на нерухоме майно, не врахувала вимоги законодавства, чинного на момент прийняття спірного рішення, та вийшла за межі наданих їй повноважень.

Як видно із матеріалів справи, що рішення органу місцевого самоврядування, яке є предметом спору, прийнято відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за змістом якого до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі, зокрема, спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Проте, суди обох інстанцій не звернули увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

До юрисдикції адміністративних судів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 названого Кодексу віднесені публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Крім того, за роз'ясненнями, що містяться в п. 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.