Постанова ВГСУ від 17.02.2016 року у справі №905/2198/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 905/2198/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б.(доповідач)

судді: Данилова М.В. Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислової компанії "НАК"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. у справі господарського суду№905/2198/15 Донецької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислової компанії "НАК"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - тлумачення змісту п.4.3 договору купівлі-продажу №57/13-ПО від 01.11.2013р. не з'явився не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ТОВ Торгівельно-промислова компанія "НАК" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" про тлумачення змісту п.4.3 договору купівлі-продажу №57/13-ПО від 01.11.2013, в якому просило розтлумачити вказаний пункт таким чином, що сторони встановили свій обов'язок шляхом укладання додаткової угоди збільшити ціну поставленого товару, визначену специфікацією до цього договору, пропорційно до величини збільшення курсу основних валют (євро,долар США) за період від дати підписання такої специфікації до дати остаточної оплати товару, що постачається за цим Договором, за умови якщо розмір такого збільшення курсу є більшим, ніж 5%.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2015р. (ОСОБА_1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (судді Скакун О.А., Колядко Т.М., Татенко В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено на тих підставах, що позивач фактично просить розтлумачити порядок виконання договору.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ Торгівельно-промислова компанія "НАК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В касаційній скарзі ТОВ Торгівельно-промислова компанія "НАК" посилається на значне коливання курсу валют до курсу національної валюти України, вважає, що у відповідача є обов'язок шляхом укладання додаткової угоди збільшити ціну поставленого товару, визначену специфікацією до цього договору, пропорційно до величини збільшення курсу основних валют.

Заявник касаційної скарги ТОВ ТПК "НАК" направив Вищому господарському суду України клопотання про розгляд касаційної скарги без участі свого представника, відповідач ПАТ "ДТЕК" Октябрьская ЦЗФ" в судове засідання свого представника не направив, відзив на касаційну скаргу суду не надіслав, однак, у відповідності із ст.111-2 ГПК України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ТПК "НАК" (продавець) та ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (покупець) 01.11.2013р. був укладений договір купівлі-продажу №57/13ПО (далі Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується оплачувати та приймати товар на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у специфікаціях до даного Договору. Як зазначається у п.3.2 Договору, терміни поставки товару узгоджуються сторонами та вказуються у специфікаціях.

Відповідно до п.4.1 Договору ціна товару вказується в специфікаціях до кожної окремої партії, в ціну включено ПДВ. За умов п.4.2 Договору загальна сума договору визначається виходячи з вартості товару, вказаній у специфікаціях.

У п.4.3 Договору, який позивач просить розтлумачити, сторони погодили, що ціна товару може бути змінена в разі коливань курсу національної валюти - гривні до основних світових валют - долара США та Євро більш ніж на 5%, якщо такі зміни відбулися у період між погодженням сторонами ціни на товар та його оплатою покупцем. За таких обставин сторони шляхом підписання додаткової угоди змінюють ціну товару відповідно до зміни курсу гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Відповідно до п.5.1 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця. Моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок продавця.

Згідно із п.5.2 Договору оплата товару повинна здійснюватись у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до договору.

Також п.11.3 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. В разі, якщо за 30 календарних днів до дати завершення дії Договору жодна із сторін не підтвердить наміру його розірвання - строк дії Договору кожен раз продовжується на такий самий строк і на тих самих умовах.

Судами встановлено, що 01.11.2013р. між сторонами була підписана Специфікація №1 до Договору, в якій сторони узгодили найменування, кількість та ціну продукції, умови оплати, строк та умови поставки.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за накладною №0574 від 21.02.2014 на суму 797417,40грн., що також підтверджується рахунком №7270 від 07.11.2013р. на загальну суму 797417,40грн.

Відповідачем на виконання умов Договору та специфікації було здійснено повну оплату отриманого товару, хоча і з простроченням терміну оплати, встановленого специфікацією.

У зв'язку із зміною коливань курсу національної валюти - гривні до долара США та євро, позивач листом від 19.03.2014р. повідомив відповідача, що коливання курсу національної валюти до євро (була обрана як менш змінена) більш ніж на 5% - настала та запропонував розглянути Додаткову угоду до Договору про зміну ціни поставленого товару, як це передбачено п.4.3 Договору.

Листом №490 від 08.04.2014 відповідач відмовився від підписання цієї додаткової угоди щодо перегляду ціни товару, пославшись на те, що вартість товару сторони Договору погодили у національній валюті, а відтак підстав її перегляду немає, внаслідок чого, на думку позивача, між сторонами виник спір щодо тлумачення умов п.4.3 Договору.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до приписів ст.213 цього Кодексу. Також, відповідно до ч.2 ст.213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені в ч.ч. 3, 4 ст.213 ЦК України, якими передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відтак, суди дійшли до висновку, що підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.