Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №925/935/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 925/935/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачаАгеєва О.М. дов. від 02.01.2015 відповідачаСторчоус О.В. дов. від 05.01.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"на постановувід 30.09.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№925/935/14 господарського суду Черкаської області за позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"доДержавного підприємства "Золотоніське лісове господарство" простягнення 31905,00 грн ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" про стягнення 31905,00 грн штрафу за неправильно зазначену у накладній від 14.02.2014 № 40536849 масу вантажу вагона №66306945, відправленого державним підприємством "Золотоніське лісове господарство" із станції Золотоноша - 1 Одеської залізниці до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.07.2014 (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення приписів статей 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 118, 122 Статуту залізниць України, Правил складання актів, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даному випадку є відповідальність за неправильно вказану в накладній масу вантажу у вигляді штрафу.

Судами встановлено, що у лютому 2014 року по накладній №40536849 зі станції Золотоноша - 1 Одеської залізниці Державного підприємства "Золотоніський лісгосп" було відправлено вагон №66306945 з вантажем "Пиловочник всяких пород дерева", станція призначення Одеса-Застава - 1 Одеської залізниці, одержувач ТОВ "Транс Конкорд".

Згідно накладної № 40536849 маса вантажу умовно складає 59000 кг (а.с.17).

15.02.2014 станцією імені Тараса Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт, яким засвідчено, що по прибуттю поїзда і одночасному контролю зважуванні на тензометричних вагах виявлено: вага у вагоні № 66306945 брутто 79950 кг, тара з документа 23000 кг, нетто 56950 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2050 кг (а.с.18-19).

Таким чином, позивач дійшов висновку, що відповідачем було невірно зазначено масу вантажу під час заповнення перевізних документів, в зв'язку з чим нараховано штраф у сумі 345240,00 грн.

Звертаючись із позовом Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" обґрунтувало свої вимоги статтями 118, 122 Статуту залізниць України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що комерційний акт серії АА №053703/64/20 від 15.02.2014 через неправомірність складання, не може бути належним доказом та підставою для стягнення штрафу з відповідача.

Проте касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли його з порушенням норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини 4 статті 909, частини 1 статті 920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Згідно статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог частини 1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.