Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №922/3853/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 рокуСправа № 922/3853/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014р.у справі господарського суду№922/3853/14 Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія"простягнення 49 000грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" з посиланнями на приписи п. 1 ч. 2 ст. 22, ст. 993, ст.1166 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 9, 35-37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" про стягнення матеріальних збитків у сумі 49 000грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2014р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014р. у справі №922/3853/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 49 000грн. матеріальних збитків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 17.02.2015р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія"

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до договору добровільного страхування №3111/228/003051 від 24.12.2012р. Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (позивач) є страховиком наземного транспортного засобу марки "DAF 95 ХF 430" реєстраційний номер ВТ5187АО.

За наслідками пошкодження вищезазначеного транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП) на підставі розрахунку страхового відшкодування, страхового акту №19144/к/п та акту погодження суми страхового відшкодування від 09.09.2013р., позивач виплатив страхувальнику 65 000грн. страхового відшкодування (що підтверджується платіжним дорученням №43325 від 30.09.2013р.).

Вартість майнової шкоди завданої пошкодженням транспортному засобу марки "DAF 95 ХF 430" реєстраційний номер ВТ5187АО визначена на підставі рахунку ремонтної калькуляції №ОС19144/кп від 29.08.2013р. висновку №304 від 21.09.2013р.

Публічне акціонерне товариство "Харківська муніципальна страхова компанія" (відповідач) є страховиком цивільно-правової відповідальності винного у ДТП водія автомобіля "ВАЗ 2106" реєстраційний номер Х3606ХА за полісом №АС/0061152 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Факт наявності вини підтверджується постановою Зміївського районного суду Харківської області від 09.10.2013р. у справі №621/2888/13-п.

Позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності винного у ДТП водія з заявою від 18.10.2013р. №УН3836Р про виплату страхового відшкодування у розмірі 49000грн. (за мінусом франшизи у розмірі 1000грн.), з посиланням на приписи ст. 993 ЦК України, ст.ст. 20, 27 Закону України "Про страхування", яка залишилась без задоволення, що й стало підставою для звернення в судовому порядку з відповідною позовною заявою у даній справі про стягнення цієї суми з відповідача.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Крім того, апеляційна інстанція із системного аналізу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вірно визначилась, що під оціненою шкодою в згаданому Законі розуміється шкода, оцінена насамперед страховою компанією.

В даному випадку Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" оцінювало шкоду та здійснило виплату страхового відшкодування у відповідності до договору добровільного страхування із своїм страхувальником.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014р. у справі №922/3853/14 відсутні.