ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2015 року Справа № 910/22285/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л..,за участю представників: позивача-Чумак О.В.,відповідача-1 відповідача-2 відповідача-3-Круглова Р.С., -не з'явились, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "АТБ-маркет"на ухвалу та постанову господарського суду м.Києва від 17.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014у справі№910/22285/14 за позовомТОВ "Снек Експорт"до1.ТОВ "АТБ-маркет", 2.ПП "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту", 3.ФОП ОСОБА_6простягнення заборгованості В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м.Києва від 17.10.2014 (суддя Літвінова М.Є.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.), в порядку ст.ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 2324833,48 грн., які знаходяться на зазначених в ухвалі рахунках, відкритих у банківських установах, та на інших рахунках, які виявить державний виконавець, з огляду на наявність достатніх підстав вважати, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
ТОВ "АТБ-маркет" у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме ст.ст.33,34,65,66,67,86 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судом в оскаржуваній ухвалі не наведено відповідного обґрунтування та жодної конкретної підстави для застосування заходів забезпечення позову. На думку відповідача-1, накладення арешту на належні йому грошові кошти в розмірі заявлених позовних вимог істотно порушує його права і законні інтереси, оскільки внаслідок цього відповідач-1 суттєво обмежений у можливості здійснювати свою господарську діяльність (оплата товарів, робіт, послуг, виплата заробітної плати, сплата податків, зборів, обов'язкових платежів, кредитів і процентів за користування кредитами, тощо) у нормальному режимі, що в подальшому може призвести до виникнення значних збитків для скаржника (штрафні санкції з боку банків та інших контрагентів, недоотримання прибутку від торговельної діяльності тощо). Заявник також вказує на накладення арешту на 11 його рахунків за умов відсутності у суду та позивача інформації щодо суми грошових коштів, яка знаходиться на кожному з вказаних рахунків, та чи перевищувала вона розмір заявлених до скаржника позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-1, дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню з наступних підстав.
Залишаючи без змін ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що загальна сума заборгованості ТОВ "АТБ-маркет" перед кредиторами згідно копій судових рішень, роздрукованих з Єдиного державного реєстру судових рішень, є значною та становить 1226023,60 грн., з чого позивач зробив висновок про поганий фінансовий стан відповідача, оскільки останній має заборгованість перед низкою контрагентів та не може її оплатити, що ставить під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позову. З урахуванням наведеного, позивач зазначає про можливість утруднення виконання рішення суду, а також те, що відповідач-1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст.65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У зв'язку з наведеним, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що подана заява щодо вжиття заходів до забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а, отже, існує конкретний зв'язок між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо вжиття заходів забезпечення при вирішенні даного спору, поширюється дія ст.ст.66-68 Господарського процесуального кодексу України, що не заперечується скаржником.
Відповідно до ст.ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову може бути винесена на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи - позивача. Вжиття заходів до забезпечення позову сприяє запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечує можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
При цьому, заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позовними вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладеного арешту.
Як роз'яснено в п.п.3,7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст.65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.
Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно визначено в якості достатньо обґрунтованої для забезпечення позову ту обставину, що загальна сума заборгованості ТОВ "АТБ-маркет" перед кредиторами згідно копій судових рішень, роздрукованих з Єдиного державного реєстру судових рішень, є досить значною та становить 1226023,60 грн., що свідчить про складний фінансовий стан відповідача-1, оскільки останній має заборгованість перед низкою контрагентів, що в порядку виконання вказаних судових рішень може потягти витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а це, в свою чергу, вказує на можливість утруднення виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову.
Колегія відхиляє як такі, що суперечать приписам п.10 ст.65 ГПК України, твердження заявника про немотивованість оскаржуваної ухвали з огляду на відсутність проведення жодного судового засідання на момент її винесення.
Судами попередніх інстанцій враховано, що заходами до забезпечення позову не повинні блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
За таких обставин, не приймаються до уваги недоречні доводи скаржника про те, що накладення арешту на належні йому грошові кошти в розмірі заявлених позовних вимог істотно порушує його права і законні інтереси, оскільки внаслідок цього відповідач-1 суттєво обмежений у можливості здійснювати свою господарську діяльність (оплата товарів, робіт, послуг, виплата заробітної плати, сплата податків, зборів, обов'язкових платежів, кредитів і процентів за користування кредитами, тощо) у нормальному режимі.
Адже, по-перше, вказані посилання є лише припущеннями скаржника, які не підтверджені належними та допустимими доказами. По-друге, заходи забезпечення позову, вжиті місцевим господарським судом, не блокують господарську діяльність учасників процесу, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору, і вказані фактичні обставини не спростовані заявником.
Отже, з огляду на ненадання відповідачем-1 доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем або доказів неможливості проведення господарської діяльності внаслідок вжиття заходів до забезпечення позову чи настання негативних наслідків для відповідача-1, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач-1 перебуває в скрутному фінансовому становищі та ухиляється від виконання взятих на себе грошових зобов'язань.
Водночас, ухвалою суду в даній справі накладено арешт на грошові кошти відповідача-1 виключно у визначених межах ціни позову, а не на всі відповідні рахунки боржника, в зв'язку з чим, не заслуговують на увагу наявні посилання скаржника на те, що накладення арешту порушує його право вільно користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами. Адже, арештованими є лише кошти на суму в межах ціни позову, що не може заважати нормальному функціонуванню підприємства та вільному використанню інших коштів на банківських рахунках, які перевищують зазначену суму.
Викладене переконливо свідчить про співрозмірність та адекватність вжитого судом заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Наведеним також спростовуються недоречні доводи заявника про накладення арешту на 11 його рахунків за умов відсутності у суду та позивача інформації щодо суми грошових коштів, яка знаходиться на кожному з вказаних рахунків, та чи перевищувала вона розмір заявлених до скаржника позовних вимог.
Сервисы для юристов