ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2015 року Справа № 904/1517/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Демидової А.М.,
суддів Воліка І.М.,
Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарантпром" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 р. (суддя Бєлік В.Г.)та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р. (судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) у справі№904/1517/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарантпром "простягнення заборгованості у розмірі 21 858 грн. 70 коп.за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Касьян Микола Степанович, довіреність б/н від 05.01.2015 р.
В с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродизель", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантпром" (далі - ТОВ "Гарантпром"), про стягнення заборгованості в розмірі 21 858 грн. 70 коп., з яких: 15 957 грн. 18 коп. - борг за кредитом, 4 402 грн. 77 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 637 грн. 09 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 861 грн. 66 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за його користування.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 р. у справі №904/1517/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р., позов задоволено повністю.
Так, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування та факт наявності у відповідача заборгованості з повернення наданого позивачем кредиту, відсотків і комісії за його користування. За висновками господарських судів попередніх інстанцій, вказане також стало підставою для стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування.
Не погодившись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, ТОВ "Гарантпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р. у справі №904/1517/14 та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог, заявник касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник наголошує на тому, що договір банківського обслуговування 09.03.2011 р. між сторонами не укладався, а заява від 09.03.2011 р. не містить будь-яких криптографічних даних, на підставі яких можна встановити, що вона створена та надіслана саме відповідачем.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Гарантпром" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 17.02.2015 р.
У судове засідання 17.02.2015 р. з'явився представник відповідача .
Представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р. та передати справу №904/1517/14 на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 09.03.2011 р. відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів та відтиску печатки.
Відповідно до змісту даної заяви відповідач (клієнт) приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", "Тарифів банку", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 09.03.2011 р.
Згідно з умовами цього договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26008053500166 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
При цьому, підпунктом 3.18.1.16 пункту 3.18 "Умов та правил надання банківських послуг" передбачено, що при укладанні договорів та угод, або вчинені інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
За приписами ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього кодексу.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Вказане закріплено в ст. 181 Господарського кодексу України.
Статтею 180 цього кодексу передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Сервисы для юристов