Постанова ВГСУ від 17.02.2014 року у справі №910/3521/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 910/3521/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мій Дім"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. (головуючий суддя Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 27.06.2013 р. (головуючий Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Шаптала Є.Ю.)у справі№ 910/3521/13 Господарського суду міста Києваза позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мій Дім"доГромадської організації "Небайдужі"провиселення та зобов'язання вчинити дії,за участю представниківпозивачаКондратов М.І.,відповідачаНікітіна-Дуднікова Г.Ю., Копил П.А.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 р. у справі

№ 910/3521/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р., відмовлено в позові Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мій Дім" про виселення відповідача із займаного приміщення загальною площею 44,7 кв. м, розташованого на першому поверсі житлового будинку № 8/Б по вул. М. Гришка в м. Києві, а саме: з службового житлового приміщення "квартира № 5", та зобов'язання відповідача передати вказане приміщення позивачу.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст. 144 ГК України, ст.ст. 11, 785 ЦК України, ст.ст. 32, 4-6 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди дійшли помилкового висновку про те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.06.1996 р. № 877 та акт прийому-передачі № 1/248 від 14.04.1999 р. не підтверджують право власності позивача на спірне приміщення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.03.2011 р. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено Договір № 01/01-2011 оренди приміщення та відшкодування комунальних послуг (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 8-Б, площею 44,7 кв. м (далі - Приміщення).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 Договору (з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 16.02.2012 р. до Договору та Додаткової угоди № б/н від б/д до Договору) з 14.03.2011 р. по 31.12.2012 р.

Як вбачається з п. 1.3 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мій Дім" (затвердженого Харківською районною державною адміністрацією міста Києва 14.12.1998 р. за № 04379 (зі змінами та доповненнями) (Статут), воно створене виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку, утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднання і за рахунок доходів від господарської діяльності, отриманих і використаних об'єднанням відповідно до мети його діяльності.

Відповідно до п. 3.3 Статуту об'єкти, що перебувають у спільній власності членів об'єднання, передаються ними в управління правлінню об'єднання. Правління об'єднання має право використовувати об'єкти, що перебувають у спільній частковій власності членів об'єднання, а саме здавати в оренду та інше в порядку, передбаченому Статутом.

Згідно з п. 3.1 Статуту власники квартир, частин квартир і нежилих приміщень будинку є співвласниками на праві спільної часткової власності, допоміжних приміщень будинку, його конструктивних елементів і технічного обладнання, перелік яких наведено в розділі 4.1 цього Статуту.

При цьому п. 4 Статуту визначено, що до частин та елементів будинку, що перебувають у спільній частковій власності членів об'єднання, належать допоміжні приміщення будинку, його конструктивні елементи та технічне обладнання.

Позивачем відповідачу за Договором в оренду було передано приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 8-Б, площею 44,7 кв. м.

Як встановлено судами, вказане приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 8-Б, площею 44,7 кв. м не відноситься ані до допоміжних приміщень будинку, ані до його конструктивних елементів чи технічного обладнання.

Позивач стверджує, що є володільцем переданого відповідачу в оренду за Договором приміщення на підставі акта приймання-передачі № 1/248 від б/д. Крім того, відповідно до п. 1.2 Договору приміщення належить Орендодавцю на праві акта приймання-передачі від АТ ХК "Київміськбуд" позивачу № 1/248 від 14.04.1999 р.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про власність" (чинного станом на день складання акту № б/н від б/д (зареєстрований у Головному управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 14.04.1999 р.), об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Приписами ст. 20 вказаного Закону визначено, що суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод (ст. 21 вказаного Закону).

Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом (ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Приписами ст. 26 вказаного Закону встановлено, що у порядку, передбаченому статутом, правління об'єднання за дорученням загальних зборів може укласти договір оренди з фізичною або юридичною особою щодо приміщень, які перебувають у спільній власності членів об'єднання. За домовленістю сторін може бути укладений договір про передачу в оренду квартири (приміщення) та приміщень або їх частини, що перебувають у спільній частковій власності членів об'єднання. В цьому випадку договором визначається частка кожної сторони в отриманні доходів та сплаті податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом чи статутом.

Отже, як слідує із вказаних нормативних положень, необхідною умовою для укладення договору оренди щодо приміщень, які перебувають у спільній власності членів об'єднання, є наявність власне самого права власності.

Однак, як встановлено судами, позивачем не доведено, що передане за Договором в оренду приміщення перебуває у спільній власності членів об'єднання, а вказаний акт №1/248 не є документом, що підтверджує право власності.

Колегія суддів також відзначає, що розпорядження Київської міської державної адміністрації № 877 від 12.06.1996 р., на підставі якого складений зазначений вище акт, не визначає правового режиму як такої передачі, так і правового режиму подальшого використання переданого майна.