Постанова ВГСУ від 17.02.2014 року у справі №910/13634/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 910/13634/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. (суддя Стасюк С.В.)у справі№ 910/13634/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"простягнення 1.140.909,71 грн.,за участю представників позивачаШтифурко Ю.І.,відповідачаСкопич Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. у справі №910/13634/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., позов про стягнення з відповідача пені в сумі 91.261,53 грн. та 3% річних в сумі 1.049.648,18 грн. задоволено повністю.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо дати початку обчислення пені, оскільки, на думку скаржника, правильний розрахунок пені та 3 % річних повинен був здійснюватись з наступного числа після спливу 30 днів з дати видачі вантажу відповідачу, зазначеної у залізничних накладних.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" як постачальником та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як покупцем 27.06.2012 р. укладено договір № УГВ 5911/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікації.

Відповідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Відповідно до п. 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно зі Специфікацією № 1, яка є додатком № 1 до договору, загальна вартість товару, що поставляється за цією Специфікацією, складає 52.467.954,00 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Відповідно до п. 4 Специфікації оплата товару здійснюється за фактом поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51.414.347,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

При цьому судами попередній інстанцій встановлено, що свої зобов'язання з оплати вартості поставленого товару відповідач виконав лише 09.09.2013 р., перерахувавши на рахунок позивача вказані грошові кошти, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Оскільки відповідачем не була здійснена оплата товару у строки, встановлені Специфікацією № 1 до договору № УГВ 5911/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.06.2012 р. (протягом 30 календарних днів з дати постачання), та було прострочено виконання грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 91.261,53 грн. та 3% річних в розмірі 1.049.648,18 грн.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.