ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2017 року Справа № 914/1432/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Бондар С.В. і Палій В.В.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів,
на рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2016
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016
зі справи № 914/1432/16
за позовом публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Товариство)
до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Львів,
про визнання рішення недійсним,
за участю представників сторін:
позивача - Бориса В.Ю.,
відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 31.03.2016 № 6 р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції " (далі - Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.016 (колегія суддів у складі: Іванчук С.В. - головуючий суддя, судді Блавацька-Калінська О.М., Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий суддя, судді Данко Л.С., Орищин Г.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено, що:
- Рішенням АМК:
визнано, що Товариство з 01.01.2015 до 31.03.2016 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Львівської області з часткою 100 % у межах розташування електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства (пункт 1);
визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом шляхом здійснення дії, що можуть призвести до ущемлення інтересів заявників [застосування Товариством таких умов обороту товару, які не передбачені ПКЕЕ (бездоговірне постачання електричної енергії до нежитлових приміщень за адресою: пр. Шевченка, 7, м. Львів)], що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2);
- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 58 000 грн. (пункт 3).
Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Сервисы для юристов