ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2014 року Справа № 910/3740/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Кириченко А.Б.,відповідачів прокуратури-не з'явились, -Гудименко Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора м.Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.10.2014у справі№910/3740/13 за позовомпершого заступника прокурора Дніпровського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидо1.Комісії з припинення Дніпровської районної у м.Києві ради; 2.Благодійної організації "Дніпровські хвилі"про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути нежилі приміщення та вчинити певні дії встановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 10.06.2014 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.10.2009 та зобов'язання повернути позивачу нежилі приміщення площею 93,80кв.м. по вул.Луначарського,24, літ.А у м.Києві. В частині позовних вимог про зобов'язання КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" оновити реєстраційний запис щодо власника спірних приміщень провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з непідвідомчістю спору в цій частині господарському суду.
Рішення мотивоване укладенням оспорюваного договору без порушення чинного на той час законодавства про приватизацію.
Заступник прокурора м.Києва у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у позові, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.203,215 ЦК України, ст.ст.180,181 ГК України, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.27,29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст.35 ГПК України. Зокрема, скаржник наголошує на неврахуванні судами встановлених рішенням господарського суду м.Києва від 09.08.2013 у справі №910/9953/13 преюдиціальних обставин невідповідності вимогам приватизаційного законодавства рішення Дніпровської районної у м.Києві ради від 16.09.2008 №276 (в частині включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу), на підставі якого було укладено оспорюваний договір, що вказує на відсутність належного волевиявлення територіальної громади на відчуження комунального майна. Крім того, на думку заявника, внаслідок прийняття райрадою неправомірного рішення про приватизацію та укладення незаконного договору купівлі-продажу територіальна громада м.Києва як законний власник позбавилася належного їй майна.
Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.10.2009 та зобов'язання повернути нежилі приміщення загальною площею 93,80кв.м., розташовані по вул.Луначарського,24, літ.А у м.Києві, з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткову відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
01.09.2008р., з урахуванням розпорядження Дніпровської районної в м.Києві ради від 17.06.2008 №524-р щодо надання дозволу на передачу в оренду нежилого приміщення по вул.Луначарського,24 в м.Києві Благодійній організації "Дніпровські хвилі", між КП "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" та Благодійною організацією "Дніпровські хвилі" був укладений договір оренди нерухомого майна №668. Термін дії договору оренди визначено з 01.09.2008 року по 04.09.2010 року.
Рішенням Дніпровської районної в м.Києві ради від 16.09.2008 №276 до переліку об'єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Дніпровського району м.Києва та підлягають приватизації у 2008-2009 роках, включено нежитлове приміщення 1 поверху загальною площею 94,3кв.м. по вул. Луначарського, 24 в м.Києві шляхом викупу Благодійною організацією "Дніпровські хвилі".
16.10.2009р. між Дніпровською районною у м.Києві радою в особі Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району м.Києва та Благодійною організацією "Дніпровські хвилі" укладений договір №2-329-р купівлі-продажу приміщення шляхом викупу площею 93,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Луначарського,24.
Відповідно до абзацу 4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Пунктом 5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
Інших підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації, ніж визначені наведеними статтями, приватизаційне законодавство не містить.
Апеляційна інстанція зазначила, що органи приватизації, як органи публічної влади, мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для їх проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями, які не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність їх рішень та зобов'язані були дотримуватись встановлених умов та порядку приватизації.
Таким чином, відповідач-2 не мав можливості перевірити правильність рішень органів приватизації.
Водночас, зі спірного договору вбачається, що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли згоди з його істотних умов, а тому в розумінні ст.ст.638,655 ЦК України та ст.ст.180,181 ГК України він вважається укладеним.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
У рішенні від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 "Першого протоколу Конвенції". Тобто визнання недійсними рішення публічного органу та договору, згідно яких майно отримане у власність від держави, та подальше позбавлення цього права на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим та незаконним.
Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У наведеній справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Виходячи з встановлених судами обставин приватизації спірного об'єкту та умов оспорюваного договору купівлі-продажу, відповідач-2 правомірно очікував на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Абзацом 22 постанови Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 02.03.2011 у справі №36/310 та від 21.07.2010 у справі №8/19пд.
Законодавством, яке було чинним на час прийняття рішення Дніпровської районної у м.Києві ради від 16.09.2008, передбачено право орендаря державного або комунального майна на викуп об'єкта оренди як за умови здійснення за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахування зносу) вартості майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, так і за відсутності такої умови.
Визначення пунктом 12 Програми приватизації комунального майна територіальної громади м.Києва на 2007-2010 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 08.02.2007 №62/723, виключною умовою одержання орендарем комунального майна права на викуп об'єкта оренди обставини здійснення за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахування зносу) вартості майна, суперечить положенням п.51 Державної програми приватизації на 2000-2002рр., затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", оскільки позбавляє орендаря комунального майна передбаченого законом права на викуп об'єкта оренди за відсутності наведеної умови.
Зважаючи на це, місцевий суд дійшов вірного висновку про неможливість застосування положення п.12 Програми приватизації комунального майна територіальної громади м.Києва на 2007-2010 роки до спірних правовідносин, а, відтак, порушення вимог цієї Програми не є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору.
Сервисы для юристов