Постанова ВГСУ від 16.12.2014 року у справі №904/2930/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 904/2930/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "К-П-1"на постановувід 29.10.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/2930/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "К-П-1"доТОВ "Фрегат СП"простягнення 114 208,43 грн.за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 (суддя В. Бєлік) в задоволенні позову про стягнення 114 208,43 грн. плати за користування земельним сервітутом відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 (судді М. Дармін, О. Березкіна, О. Чус) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.14 - скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ФРЕГАТ СП" на користь ПП "К-П-1" суму заборгованості за надані послуги у розмірі 15419,88 грн. та судовий збір за подання позову до місцевого господарського суду у розмірі 445,41 грн. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПП "К-П-1" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 98788,55 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що судом неправильно застосовано ст. 526 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між ПП "К-П-1" і ТОВ "Фрегат СП" було укладено Договір на встановлення строкового сервітуту користування частинами будинків для розміщення елементів телекомунікаційних мереж від 01.04.2011р.(а.с. 17-20).

Згідно до п.2.2.1. сервітут полягає у наданні підприємством права користування площами будинків для розміщення телекомунікаційних мереж, технічного обслуговування технічних телекомунікаційних засобів Відповідача з метою забезпечення телекомунікаційних послуг.

За умовами п. 5 Договору строк дії сервітуту встановлюється терміном в один рік, тобто Договір набирає чинності із 01.04.2011 року та діє до 31.03.2012 року.

За приписами п.8.3. Договору цей договір пролонгується на кожний наступний рік в разі, якщо одна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявить письмово про припинення його дії.

Згідно до п. 2.2.4 Договору Сервітут є оплатним.

У п. 3.1.1 Договору зазначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1.Договору, за надання позивачем права розміщення телекомунікаційних мереж, технічного обслуговування технічних телекомунікаційних засобів відповідача з метою забезпечення телекомунікаційних послуг, останній вносить плату в розмірі та на умовах зазначених у Додатку №1 до договору.

Станом на час слухання справи цей додаток так і не був підписаний. Тобто сторони не дійшли згоди щодо суми оплати за сервітут.

За твердженням позивача, з метою досудового врегулювання спору ним було направлено відповідачу Акт звірки від 19.02.2014 року № 64 для погодження суми заборгованості. Доказів вручення представнику відповідача цього акту звірки або направлення його поштою також до справи не надано.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на неузгодженість суми щомісячних платежів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування боргу позивача саме у сумі яку вимагає він стягнути.

Посилання позивача на розрахунок зроблений ним на підставі Положення про порядок розміщення телекомунікаційних мереж, мереж зв'язку та іншого слабо струмкового обладнання в житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Павлоград від 10.08.2011 року Виконавчим комітетом Павлоградської міської Ради рішенням №680 судом відхилено, оскільки калькуляція зроблена в односторонньому порядку та підписана лише з боку позивача.

За встановленого, місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення позову.

Додатково, апеляційним судом встановлено, що позивачем виставлені рахунки фактури на наступні роботи, прийняті відповідачем за актами приймання передачі:

- за користування житлового будинку за лютий 2012 року на суму 5 167,40 грн. (а.с. 96);

- за користування житлового будинку за березень на суму 3 454,64 грн.(а.с. 97);