ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2014 року Справа № 903/635/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" на постановувід 30.09.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 903/635/14 господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Панхім" до Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" простягнення 107 865,32 грн.В С Т А Н О В И В :
У липні 2014 р. ТОВ "Панхім" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ДП "Ковельське лісове господарство" про стягнення з відповідача 107 865, 32 грн., з яких: 35 000 грн. сума основного боргу, 29 109, 00 грн. - товарний кредит, 8 216, 29 грн. пеня та 35 540, 03 грн. - 40 % річних, посилаючись на 526, 548, 610, 625, 627, 628, 655 та 694 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 03.01.2013 р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.
23.07.2014 р. ТОВ "Панхім" подало до господарського суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 35 000,00 грн. основного боргу, у зв'язку зі сплатою відповідачем 35 000, 00 грн. за отримані на підставі договору поставки від 03.01.2013 р. нафтопродукти згідно платіжних доручень № 1428 від 08.07.2014 р. та № 1431 від 08.07.2014 р. (а.с. 77).
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.07.2014 р. (суддя Якушева І.О.) позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Ковельське лісове господарство" на користь ТОВ "Панхім" 72 865 грн. 32 коп., з яких: 29 109, 00 грн. процентів за користування товарним кредитом, 8 216, 29 грн. пені, 35 540, 03 грн. процентів річних. Провадження у справі в частині стягнення 35 000 грн. заборгованості припинено.
Мотивуючи рішення в частині припинення провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності предмету спору внаслідок сплати відповідачем під час розгляду справи 35 00, 00 грн. основної суми заборгованості.
В решті позов задоволений з підстав доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ДП "Ковельське лісове господарство" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.), переглянувши рішення господарського суду Волинської області від 23.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.09.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДП "Ковельське лісове господарство" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги недотриманням судами вимог статей 43, 47, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, вказуючи на прийняття судами першої та апеляційної інстанції рішень у цій справі без належного з'ясування умов договору та правового змісту зобов'язань сторін щодо порядку розрахунку за наданий товарний кредит, а відтак, на думку скаржника, судові рішення підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Панхім" просить залишити ї без задоволення вказуючи на те, що 20.10.2014 р. ДП "Ковельське лісове господарство" подало касаційну скаргу, в якій не погоджуючись з судовими рішеннями про стягнення з підприємства 72 865, 32 грн. з яких: 29 109, 00 грн. процентів за користування товарним кредитом, 8 216, 29 грн. пені, 35 540, 03 грн. процентів річних, 11.11.2014 р. погасило борг у сумі 72 865, 32 грн., при цьому, вказуючи у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права, не зазначивши які саме норми порушені чи не застосовані судами.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 03.01.2013 р. між ТОВ "Панхім" (постачальник) та ДП "Ковельське лісове господарство" (покупець) укладено договір поставки № 0000003, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Розділом 5 договору визначений порядок розрахунків та пунктом 5.1 договору, зокрема, передбачено, що покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
У пункті 5.2 договору сторонами було обумовлено згоду покупця на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, із встановленням терміну та нарахування визначеного у вказаному пункті розміру відсотків за користування товарним кредитом.
У пункті 5.4 договору сторонами обумовлено, що якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також пеню в розмірах, передбачених пунктом 8.1. договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами пункту 1 статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі рострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, передавши через завскладом Рацько Г.І., яка діяла на підставі довіреностей № 330 від 06.08.2013 р., № 339 від 14.08.2013 р., № 356 від 02.09.2013 р., відповідачу товар на загальну суму 126 751,96 грн., що підтверджується видатковими накладними № ФП-0000051 від 06.08.2013 р., № ФП-0000158 від 14.08.2013 р. та № ФП-0000082 від 06.09.2013 р. (а.с. 8-9, 33-35).
Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 91 751,96 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух коштів (а.с. 10-22), що стало підставою для нарахування позивачем 35 000 грн. основного боргу, 29 109,00 грн. процентів за користування товарним кредитом, 8 216, 29 грн. пені та 35 540,03 грн. річних.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи ДП "Ковельське лісове господарство" сплатило 35 000, 00 грн. за отримані на підставі договору від 03.01.2013р. №0000003 нафтопродукти, згідно платіжних доручень № 1428 від 08.07.2014 р. та № 1431 від 08.07.2014 р., у зв'язку з чим ТОВ "Панхім" подало до господарського суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 35 000,00 грн. основного боргу.
Сервисы для юристов