ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року Справа № 927/389/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
позивача - Шелестової Н.Г., Хававки Е.М.,
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний млин"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016
та на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.06.2016
у справі № 927/389/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний млин"
до Державного підприємства "Ніжинський комбінат хлібопродуктів"
про стягнення 175 157,18 грн. збитків
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 175 157,18 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.06.2016 (суддя Оленич Т.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 (колегія суддів у складі: суддя Сулім В.В. - головуючий, судді Чорногуз М.Г., Майданевич А.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016, рішення господарського суду Чернігівської області від 15.06.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 33, 34, 36, 101, 105 ГПК України, ст.ст. 623, 951 ЦК України, ст. 225 ГК України, ст.ст. 37, 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Так, на думку позивача, господарські суди дійшли неправомірного висновку про відсутність вини відповідача у невідвантаженні зерна, так як позивачем не виконано зобов'язання по оплаті послуг зберігання, оскільки позивач сплатив за послуги зберігання, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними актами виконання робіт (надання послуг). Також, на думку скаржника, ним доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а господарськими судами цих фактів не спростовано. Крім того, господарські суди, приймаючи оскаржувані рішення, під час визначення розміру завданих збитків керувались загальними правилами відшкодування збитків, що закріплені в ст. 225 ГК України та ст. 623 ЦК України, і не врахували спеціальну норму передбачено ст. 951 ЦК України, яка передбачає відшкодування речі у розмірі її вартості.
До початку розгляду касаційної скарги до Вищого господарського суду України від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку неявкою представника відповідача у судове засідання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вирішив відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ст.ст. 69, 1118 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; ухвалою про призначення даної справи до розгляду від 27.10.2016 сторони попереджалися про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що:
- 18.01.2016 ТОВ "Столичний млин" (поклажодавець) та ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" (зерновий склад) укладено договір надання послуг зерновим складом № 40 (далі - договір), за умовами якого поклажодавець зобов'язався передати, а зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання зерно жита фактичної якості, та кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшла на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями, що видаються зерновим складом поклажодавцеві;
- згідно з п. 1.2. договору на зберігання передається жито 2 класу 2007 року у кількості 302,900 тонн та жито 2 класу 2009 року у кількості 3418,980 тонн;
Сервисы для юристов