Постанова ВГСУ від 16.11.2015 року у справі №910/11994/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 910/11994/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 від відповідача:Кича Д.О. дов. від 2.04.2015р., Наумова Н.В. дов. від 07.07.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 17.06.2015р. Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р.у справі№ 910/11994/15 Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Київсільелектро"провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (далі - Товариство) про визнання позачергових загальних зборів Товариства, проведених 29.12.2014р., такими, що не відбулися, та визнання недійсним прийнятого на ньому рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. (головуючий суддя Баранець О.М., судді Руденко М.А., Калатай Н.Ф.), в позові відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 32, 33, пункту 2, 5 частини 1 статті 47, пунктом 19 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", застосовуючи які суди дійшли висновку про дотримання порядку скликання оспорюваних позачергових загальних зборів Товариства та правил повідомлення акціонерів про їх проведення, а також відповідність прийнятих на них рішень вимогам чинного законодавства та статуту Товариства.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів частини 1 статті 35, пункт 5 частини 1 та частини 5 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства". При цьому скаржник наголошує на тому, що суди безпідставно не взяли до уваги порушення виконавчим органом Товариства пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" при поданні вимоги про скликання позачергових загальних зборів. В касаційній скарзі позивач стверджує, що судами не встановлено обставин прийняття наглядовою радою Товариства рішення про особливий порядок проведення позачергових загальних зборів, а тому їх висновки про належне повідомлення акціонерів про проведення даних зборів в порядку, визначеному частиною 5 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства", є безпідставним. Також позивач у скарзі посилається на ненадання судами правової оцінки його доводам про невідповідність спірного рішення загальних зборів вимогам статті 136 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України. Разом з тим заявник касаційної скарги наголошує на тому, що при винесені постанови судом апеляційної інстанції були допущені процесуальні порушення, а саме: судом не розглянуто подане ним клопотання, не надіслано ухвалу про зміну колегії та не розпочато розгляд справи заново після заміни складу суду.

Від Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані рішення та постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.04.2014р. відбулись чергові загальні збори Товариства (протокол № 18 від 17.04.2014р.), на яких прийнято рішення про виплату дивідендів за підсумками роботи Товариства та його дочірніх підприємств за 2013 рік.

Виконавчий орган Товариства 02.09.2014р. звернувся до наглядової ради з поданням про скликання позачергових загальних зборів Товариства з питанням порядку денного про зменшення виплати дивідендів на 50%, в задоволені якого наглядовою радою було відмовлено.

16 грудня 2014 року виконавчий орган Товариства повторно звернувся до наглядової ради з поданням про скликання позачергових загальних зборів Товариства з питанням порядку денного про відміну рішення загальних зборів від 17.04.2014р.

Розглянувши дане подання наглядова рада прийняла рішення (протокол № 30 від 23.12.2014р.) про скликання 29.01.2015р. позачергових загальних зборів Товариства за поданням генерального директора; встановлення дати обліку власників іменних акцій (дату складання зведеного облікового реєстру та переліку акціонерів) для повідомлення їх про скликання зборів - 30.12.2014р.; встановлення дати обліку акціонерів (дату складання зведеного облікового реєстру та переліку акціонерів), які мають право брати участь у позачергових загальних зборах - 29.01.2015р.; внесення до порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів питання про відміну рішення загальних зборів товариства від 17.04.2014р. щодо нарахування та виплату дивідендів за підсумками роботи Товариства у 2013 році (пункти 8.3.2.,8.3.3.,9.3.1. Протоколу № 18 від 17.04.2014р.).

Судами І та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.01.2015р. проведено позачергові загальні збори Товариства, на яких прийнято рішення (протокол № 19 від 29.01.2015р.) про відміну рішення загальних зборів Товариства (протокол № 18 від 17.04.2014р.) у наступних пунктах: пункт 8.3.2. "встановити норми використання чистого прибутку на 2014 рік в таких обсягах: на виплату дивідендів за 2013 рік - 3 750,00 тис.грн."; пункт 8.2.3. "нарахувати та виплатити акціонерам товариства дивіденди на одну просту акцію за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013 році в розмірі 0,15 грн."; не нараховувати та не виплачувати дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства за 2013 рік.

Предметом позову в даній справі є вимога акціонера про визнання позачергових загальних зборів Товариства, проведених 29.12.2014р., такими, що не відбулися, оскільки порушено порядок їх скликання, та визнання з цих підстав недійсними прийнятих на них рішень; та про визнання недійсним прийнятого на даних зборах рішення з питання третього порядку денного (щодо відміни рішення Загальних зборів товариства від 17.04.2014р. про нарахування та виплату дивідендів за підсумками роботи товариства у 2013 році), у зв'язку з тим, що його зміст суперечить нормам чинного законодавства.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Зазначений перелік способів захисту цивільного права не є вичерпним, зокрема у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні корпоративних спорів судам необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, та не випливають із положень законодавства.

У зв'язку з цим не підлягають задоволенню вимоги про визнання загальних зборів учасників (акціонерів) товариства такими, що не відбулись, оскільки предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

У згаданій постанові пленуму Верховний Суд України роз'яснив, що підставами для визнання недійсним рішень загальних зборів є: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника товариства.

При цьому слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання учасникам відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.